Дружина Д. Шуйського (Екат. Гріг.) була, як видно, жінка владна і мала вплив на чоловіка, наслідуючи в цьому відношенні своїй сестрі, дружині Бориса Годунова. Сучасники приписують останньої навіть твердження в Борисі думки про заволодіння престолом, і кажуть, що йому самому доводилося стримувати в пій владолюбні замашки (Масса, 36, 134). За її прикладом жінки за Бориса стали користуватися більшою свободою. Цариця любила виїжджати, оточена жінками, що йшли за її каретою верхами (Маржер. 268). Двір Марини Мнішек став ще вільнішим. Боярини гуляли Москвою під руку з чоловіками (Ба Ьедопбе бе Іа тіє еі бе Іа тоП бе Бетеігіпз, 1839. Мозсої). Дружина Д. Шуйського оберталася вже в цьому середовищі. Після смутного часу реакція позначилася на теремі.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
в. а буркунів,
і ворожих до ц. Шуйського, також підтверджують, що загибель Скопіна могла бути справою лише Д. Шуйського та його дружини. Авраамій Паліцин, який зі зрозумілої причини змовчує про імена дійових осіб, прямо говорить, що „язик багатьох від сердець лукавих рушив і вони з клятвою підходять у таємних думах самодержця”, тлумачачи йому, що „вся земля шанує кн. Михайла більше за тебе, великий царю” (230); а за іншими звістками ми знаємо, хто приступав до царя Василя з такими настирливими намовляннями і на кого замахнувся палицею цар Василь. Зрозуміло, чому Паліцин, розповідаючи далі про невдачу Дмитра під Клушиним, вже дозволяє собі не щадити його і виставляє на вид загальну ненависть до нього (232). Але навіть автор „Сказання про Скопіна”, який докладно описує сцену у Воротинського і справу дружини Д. Шуйського, каже, що сам цар, „повернувшись від поховання у свою палату, впав ниць на стіл і гірко плакав за померлим” (387). Ще важливіше свідчення іншого літописця, який не щадить царя Василя, описує справу дружини Д. Шуйського, навіть сам бенкет відносить до Шуйських; але при цьому передає, що після клушинської битви народ вимагав у Василя Шуйського залишити престол, а в смерті Скопіна звинувачував тільки його братів („твоя братія свого племінника, а нашого государя... отрутою окормиша”. Повн. зібр. рос. літ. V, 59)1).
Смерть Скопіна передала владу до рук Шуйських. Але їхнє торжество було недовго. Інтрига, що пустила глибоке коріння іряє Ма$. Вих. Вазіііоя ті ташщпе зла (шппіііт ційівт шиабепіішп, яеб апітогшп тоішп пої сотрояоіззеі (ІМекішІ, 139 — 140).
Цей загін війська безперечно складався зі стрільців, якими керував інший брат Шуйського, князь Іван Іванович (Жовкевський, 157).