Сенс наведеного роздуми щодо смерті Скопіна цілком зрозумілий. Воно хилиться до визнання насильницької смерті останнього. Навіть зауваживши на початку, що про це говорять „неці“, автор сам відкрито висловлює інше переконання, виключене в Рукописі, як і попереднє. Мало того: такому ж винятку зазнали й інші місця про смерть Скопіна, які, наче-
') Тут було залишено місце для одного рядка, в якому вже іншою рукою приписано: викрадення смертне. У Кубасова предъндуиций оповідання закінчується словами: „і помре“ і немає прикладу про Саула і Давида (Ізборн. Попова, стор. 303).
В. С. ІКОННІКОВ,
рочно, не раз просилися назовні: раз автор написав і перебув, а йому дописали: викрадення смертне; іншого разу, висловивши смуток про розпад держави слідом за смертю Скопіна, літописець каже: „Король радий був, бачачи в Росії велике збурення, як великого воєводи", але знову залишає прогалину, в яку вписано: „і найміцнішого поборника кн. М. В. Скопіна-Шуйського в животі не стало" (25) — вислів двозначний, але у зв'язку з пропуском для вставки він знову показує, що літописець вагався занести цей факт. Як це нагадує „вибулих" бояр царя Івана Грозного *)!
На підтвердження того, як замінювалися свого часу одні думки іншими, відповідно до тогочасних відносин, цікавою паралеллю для Рукопису Філарета може слугувати „Інше сказання про самозванців” 2). Воно написане сучасником і до того ж прихильником царя Василя Шуйського, якого автор постійно називає „великим”, „страждальцем” і навіть „святим” (Времен. Моск. тов. іст. XVI, стор. 30, 34 та ін.). Але, торкаючись смерті кн. Скопіна, він висловлюється, що „через гріховне терня злоби нашої відібрав від нас Бог такого звірогонителя доброго”. Цей фігуральний вислів позбавив автора необхідності висловитися категорично. Але в тому ж самому сказанні, переробленому потім не на користь царя Шуйського, стаття про Скопіна замінена іншою, і прикметно, що вона замінена статтею зі Сказання Паліцина (Временник, 66 і 110). У хронографах того часу статті, що стосуються цієї події, зазвичай бралися або з „Іншого сказання”, або зі Сказання Паліцина (витяг. із хрон. 2 редак. і хрон. Кубасова в Попова в Ізборн. стор. 197 — 98 і 303; пор. Опис. рукопис. Румянц. музею стор. 770, 772, 775).
Так званий Новий літописець, що має три редакції (1-а у Часів. Моск. заг. іст. т. ХУІІ; 2-а в УІІІ томі Нікон. легоп.
') Про смерть царевича Івана, вбитого батьком своїм Іваном Грозним, в одній сучасній записці (Известие историч. о після від папи Ант. Поссевине, Древ. Рос. Вівл. VI, 94) так виражено: „були в смирній сукні, в того червоного і в чорних шубах, у чорних шубах стало".
-) Назване так тому, що в одному рукописі. збірнику XVII століття воно поміщено слідом за Сказанням Паліцина.