Можна погодитися з Мухановим, що Паліцин ухиляється від вирішення питання, якою смертю помер кн. Скопін. Але при цьому не слід забувати, що Паліцин, який постраждав за Федора Івановича разом із противниками Годунова, партією Шуйських, піднявся за останніх, і, хоча він звинувачує даруючи Василя за відібрання троїцької скарбниці, як келар цього монастиря, але зберігає в Шуйському належну повагу. Паліцин користувався його заступництвом, перебуваючи в Москві (пор. іст. Соловйова, ІІН, 230), а, будучи облагодійлений Шуйським, він не міг написати про нього занадто різко навіть і тоді, коли Шуйський вже не був царем. Тим не менш, при таких відносинах н своєї дипломатичної ухильності, він нс приховав "ненависті" в "гордості" Д. Шуйського, різко висловлюється про його невдачі під Клушиним ("вихід з безліччю воїн, але з соромом повернутися") і відверто розповідає про симпатію до Скопіна і) прозорі на головних ворогів Скопіна. Тому небажання Паліцина сказати прямо, що Скопін помер звичайною смертю і навіть не згадка про те, що звинувачення в його смерті поширилося в наслідок народної поголоски, як кажуть інші літописці („мнозі говорячи то”), схиляють до переконання, що сам Паліцин був тієї думки, що „з. У цьому переконує і наступний роздум його щодо смерті Скопіна.
«Чи гідні похвали в Еллінех Ектор і Ахіллес, — пише він, — але не бачачи на собі стріляння сили стародавньої, бо смерть у лайках на мерилі відбувалася, і коли велетенською хрестом незабаром багатьом бувало, по одному. Миттю загинув: Пине ж і гори основи і стіни градівні, як порох розвіває, тоді ж бо сила дотримувалася і хоробрість багатьох, нині ж і розум тої біди осягнути не може, і з такими смертями борись
') Так слід розуміти вираз: „з клятвою підходять у таємних думях самодержця, бо вся земля Російська шанує кн. Михайла більше тобі великий цареві” (230).
КНЯЗЬ МИХАЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ СКОПІН-ШУЙСЬКИЙ.
мух зайде під землю.... Про горе нам, що живуть на землі"! (231—32) ').
Не менш заслуговує на увагу так званий „Рукопис Філарета”. Вона майже сучасна подіям і написана в офіційному дусі, з метою встановити відомий погляд на події минулого, після затвердження нового порядку речей. Б) дучі складена за різними джерелами, пройнятими різними поглядами на діяльність і відносини осіб смутної епохи, вона звертає на себе увагу за зробленими в ній поправками, які приписуються патр. Філарету!). З них видно, який текст служив основою
') Роздуми це було викликано будь-яким фактом, безпосередньо щодо нього які стосуються, тому буквальне пояснення цього місця, як вказує на різні способи війни у давнину і в новий час, не виключає прийнятого в тексті сенсу.