Через півроку з'явилася підозра на Мих. Глінського в тому, що він давав. князю "пити зілля", від якого ніби він і помер. Глінського посадили, у в'язницю, в якій він незабаром сумно закінчив своє життя (Полі. Зібр. Р. років. VIII, 287, П, 367). Арци¬башев (Повість про Рос. II, 130) допускає ймовірність такого звинувачення; Карамзін (VIII, 9) і Соловйов (VI, 8) справедливо бачать у цій справі результат честолюбних прагнень, у яких Глинському довелося зіткнутися з Телепневим-Оболенським, улюбленцем правительки. Але Карамзін приймає ймовірність звістки одного Герберштейна про отруєння правительки Олени в дитинство Грозного (VIII, 29 - 30), і Соловйов, мабуть, допускає цю думку (VI, 38)1). Далі, кажуть, що царевича Дмитра в Угличі хотіли спочатку отруїти отрутою 2); що Борис думав відокремитися отрутою ог Самозванця, підіславши до нього в Путивль ченців з сильно-діючим зіллям; та його задум відкрився (Паерле, 168). Є звістки, що й Борис, поставлений успіхом Самозванця в критичне становище, прийняв отруту, або був отруєний іншими (Буссов, 42; Паерле, 173; Петрей 200; Лубенський, у Карамз. XI, 305 прямуючи.)3). У підхресному записі Борису, який присягав присягався
*) Правління Олени та бояр у дитинство Іваза IV супроводжувалося насильствами. Так померли наприкінці: кн. Юрій Іванович дмитровський з голоду, кн. Андрій Іванович Старицький - "Стрлдальтескою смертю"; Телепнев - від нестачі жебрака (Карамзін, VIII, прим. 15, 16; Соловйов, VI, 40).
") "Йому ж даваху смертоносне зілля, огда в есгве, овогда в питво. Бог же бережи праведника... Борис ж то чувши, що ні в що його не шкоди, і обурюючись про те зело" (Никої, літ. VIII, 16. Флетчер, глава 5-я.
*) Російський літоп. каже: „І від печалі великої Борис опився і вмер” (Псков. 1-й, 321). Інший літоп. повідомляє докладніше: „Цар же Борис, почувши про велику біду цю (наближення Самозванця), вельми жахнувся і став скорботним.... і смертоносним зіллям напоївши себе, і став мертвим” (Хроногр. 3-ї ред. у Попова, 228; пор. ib. 415).
Автор Іншої оповіді. каже: „І так незабаром від лютого напою померли гіркою і потрібною смертю, як і образу його змінити від зламання, і всьому тілу у вугілля почорніле і виду його, а й сказати неможливо який бути від люті зеленої" (Времфн. Моск. заг. іст. XVI, 22 - 23).
"Доктора, колишні на верху, відразу ж дізналися, що він помер від люду", каже Масса, що знаходився в той час в Москві (136). Обставини, що супроводжували смерть Бориса, були наступні: після сигпого
КНЯЗЬ МИХАЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ СКОПІН-ШУЙСЬКИЙ.