нов заявляє навіть, що список Спб. бібл. є власне копією з його списку, з деякими пропусками та змінами, про які він говорить: „Можна безпомилково зробити висновок, що ці зміни та пропуски зроблені Жолкевським для пом'якшення деяких висловів, досить жорстких” (передм. VIII). У цьому виданні Муханов уже інакше передає переклад наведеного нами місця, ближче до оригіналу: „тим часом, якщо почнеш розпитувати, то виходить, що він помер від лихоманки” (2-ге вид. 38) 1). Вміщуючи ж при цьому докладний витяг із Рукопису Філарета, Муханов заявляє, що, головним чином, унаслідок неповноти тексту зазначеного місця в Карамзіна, він висловив сумнів у насильницькій смерті Скопіна, і, навівши відому нам депешу французького агента з Москви (див. 2-гу главу), навіть підсумовує: „У цьому документі знаходимо ми звістку про високу популярність, якою тоді користувався в Росії князь Скопін-Шуйський, а також про загальну думку, яка тоді була в Росії щодо майбутнього зведення його на престол; ця остання обставина ще більше змушує нас думати, що смерть його була насильницькою” (додат., стор. 49—50, 58). Таким чином, інші заперечення Муханова не мають більше підстав.
Автор Щоденника походу Сигізмунда III каже: "дружина Д. Шуйського отруїла його на хрестинах, яким чином - це ще не відомо, але він хворів два тижні і не міг оговтатися" (584). Ця звістка записана насамперед і сучасно самій події. Воно заслуговує на увагу за своєю згодою з тими звістками про події, що супроводжували смерть Скопіна (хрестини, участь дружини Д. Шуйського, тривалість хвороби), які приймаються за достовірні, а ці відомості були отримані в таборі короля від московських бояр, що передалися полякам у Можайську, і підтвердили Москвою (578, 585-86).
Шведи були також переконані у насильницькій смерті Скопіна2);
') УГі§с і Іо рггурайіо, хе Зкоріп, кіейу пауієріеу шиаі ргессгу рорієгаС, шпагі зігаїу, іако ргага іоапаао, г рогогішієпієш Згіузкієдо, гегаіїасуї, кіога Ьуіа; руіаі%с 8і§ ієгііак про Ієт, як зі§ пауйііє, йе ГеЬг% ітагі (1-ф вид. стор. 63; порівн. 2-ге вид. додат. 59 - 60).
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
КНЯЗЬ МИХАЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ СКОПІН-ШУЙСЬКИЙ.
а з „Сказання про Скопіна” видно, що, дізнавшись про хворобу останнього, Делагардн надсилав у ньому шведських лікарів, допомога яких, на їхній загальний жаль, виявилася марною (стор. 383).
Такі звістки про смерть Скопіна.