Повідомлення це писано від 5 квіт. (15 квіт. нов. стилю), отже через три з половиною тижні після вступу Скопіна до Москви (12 березня), і майже за три тижні до його смерті (23 квіт.), а так як при цьому він прохворів близько двох тижнів, то і події, про які повідомляє депеша, відбувалися всього за кілька днів. Таким чином, не за довго до останньої, політична агітація в Москві досягла вже крайньої межі, а отже і повідомлене вище звістка (Денн. пох. Сигізм.) Про бесіду, що відбувалася між царем і Скопіним, отримує деяке підтвердження. Але в тому-таки джерелі ми знаходимо ще сучасну звістку, повідомлене з Москви королю, яке, у зв'язку з зазначеними даними, отримує особливу важливість. „Велізький староста, читаємо там (страп. 579), дав знати в королівське військо, що з Ржева прийшла звістка, що Скопін і Василь Шуйський робили у столиці зразковий бій, що справа дійшла до серйозної битви і що з обох боків впало немало людей";
Все его переконує нас у існуванні задуму на користь наго місце хороброго княвя Михайла Скопіна Бог споруджує другого Михайла, нечаємого, його ж і сам нзбра; і випаді на нього жеребій і поставила і на царство" (Приб. до псков. років. 69. Полі. соб. р. років. т. V).
') Депеша ця знайдена Мухановим у збірнику, озаглавленому: ВиііоЙієфіє Воуаїє, зесііоп бе шапізсгіріз; тіззіопз еігаіцієгєв, 277. На стор. 374: ІЧоитеІІез зерієШгіопаіх бі юоуз б’аігії 1610. На полі: Мозоотіє. 1610. Нунцій Сімонетта від 16 квіт. (6 квіт.) писав із Вільні кард. Боргезе: „Ега апсо піота, це богаіапо ШПатіа Гетііайопі, е бізрагегі 1га іі 8іізкі, еі Іо Зсоріпо зіо ГГаієІо, іі сЬе циапбо йоззе його, поп роІгеЬьоі її оп зиа Маезй (зеЬЬепе апсо еі бісе, сЬез'іпієпбааоінзіете)". Шві Коя. Мопит. Н, 199.
КНЯЗЬ МИХАЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ СКОПІН-ШУЙСЬКИЙ.
Скопіна. Тоді брати Шуйські зі своєю партією зважилися остаточно розсварити царя з племінником 1). Бачачи успіх цієї інтриги, прихильники Скопіна стали спонукати його вийти скоріше з Москви і з'явитися походом під Смоленськ (Сказ. Паліц. 230 9). Сам Делагарді невідступно ("безперервно") вимагав, щоб він "вийшов з Москви, бачачи зростаючу проти нього ненависть" (Мік. 132; Нов. років. 114; Літ. про заколот. 177). Так систематично зростала інтрига проти Скопила.
Може, звичайно, народитися питання — чому ж він не вийшов з Москви, не дивлячись на такі сильні наполягання і очевидну небезпеку? Але, зробивши такий довгий перехід, Скопін мав дати відпочинок військам і почекати до сприятливішого времени3). До того ж і сама катастрофа спіткала його незабаром після прибуття до Москви, а в цей короткий проміжок він займався приготуванням