смерті царевича Дмитра від рук зрадників, хоча обидва вони свідчили зовсім інше за Бориса), ні насильницькі кошти (як посилка отрути Болотникову) було неможливо здійснити морального перевороту на користь уряду, лише компрометували його. Зрада продовжувала вагати суспільство. Взяття Тули, під проводом самого царя, мало переконати, що тільки перевага сил (як 100,000 військо) і допомогу мистецтва (затоплення міста) могли вирвати заколот з коренем і віддати до рук уряду коноводів смути (Болотникова, Шаховського, Лжепетра і Телятев); але Шуйський рано думав скористатися результатами успіху. Незабаром після цього, він повернувся до Москви і розпустив військо по будинках, яке, але тодішнім військовим порядкам, через настання зими, потребувало відпочинку. Між тим Лжедимитрій, не дивлячись на своє критичне становище, встиг утвердитися в Орлі, куди знову почали стікатися до нього загони з Польщі та околиць. У той же час у степу з'явилися нові самозванці, які видавали себе за синів Івана Грозного та Федора Івановича. Самозванство, незважаючи на свої поразки, знаходило постійно свіжі сили в соціальному русі. Варто було самозванцю оголосити селянам, щоб ті з них, панове яких перебували на службі у Шуйського, брали собі їхні маєтки та вотчини і одружилися з їхніми доньками — і мисливців служити в нього було безліч. Таким чином, за словами одного сучасника, багато слуг стали тепер панами, а госіода повинні були терпіти голод у Москві (Буссов, 94).
У такий час цар задумав відсвяткувати своє весілля (17 січня 1608) з кнаж. Марією Петрівною Буйносовою-Ростовською, а потім і весілля свого племінника — Скопіна. Тим часом царське військо, під начальством нелюбимого ним Дмитра Шуйського ні. Василя Голіцина, знаменитого своїми інтригами та зрадами, зазнало самозванця та гетьма. Рожинського поразка під Волховом (10 і 11 травня), що відкрило шлях до Москви. Очевидно, зникла і колишня довіра до успіху Скопіна. У війську, призначеному під начальством його та Ів. Нік. Романова діяти проти Самозванця під Москвою (на р. Незнані), відкрилася зрада
') Лише 10 жовт. 1607 р. Тула здалася. У діях під нею брав участь і Скопін-Шуйський (Карамзін, ХП, 34, ірим. 133).
В. С. ІКОННІКОВ,