Царювання Федора Івановича застало кн. Василя Скопіна намісником Новгорода (ib., X, 30); але, як перший намісник і боярин, він жив у Москві, а в Новгороді управляв молодший намісник, кн. Михайло Петрович Катирєв (ib. пр. 418). Утім, на перших же порах непримиренність двох партій, Шуйських і Годунових, стала очевидною. Спочатку, однак, за посередництва митр. Діонісія, вдалося було влаштувати між ними мир (1585 р.), але неміцність його незабаром виявилася у повній силі: всьому, чого домагалася одна партія, противилася інша, і Шуйські ні в чому не хотіли поступитися Годуновим (Никон. літ. рік 1585; Латух. степ. книга; Карамз. X, пр. 143). Борис Годунов був у страшному гніві проти них. Тоді Шуйські, у союзі з митрополитом і московськими торговими людьми, зважилися остаточно похитнути авторитет Бориса. Вони стали переконувати царя розлучитися з дружиною (сестрою Бориса), через її бездітність, і вже пророкували йому нову дружину в сестрі кн. Фед. Ів. Мстиславського). Але Борис вчасно дізнався про це, розру-
') Перед смертю він прийняв схиму з ім'ям Феодосія. Фамільна усипальниця князів Скопіних-Шуйських знаходиться в Суздалі, в соборній церкві Різдва Богородиці (Історич. збори про місто Суждале. Временник Моск. заг. іст. кн. XXII, стор 154, 202).
Дружина кн. Федір Скопін похований у сувд. Покров. дівочий. монаст. 4. 182.
*) Сучасники кажуть, що сестра Бориса, Ірина, відрізнялася впливовим характером і мала вплив на свого брата (Флетчер, гол. ІТІ; Горсей у Гаклюйта, 1, 529).
гів в. о. іконгажм,
7-ми років, за звичаєм на той час, його почали вивчати грамоті. Біографа Скопила хвалить "швидкість його розуму", внаслідок чого вчення далося йому легко, а незабаром потім він був аачиелев "в царські мешканці" *). Замітка біографа Скоплна про його грамотність має певне значення, оскільки тоді били князі і бояри, які, по неграмотності, було неможливо підтикати своїх імен (Зібр. госуд. грам., I, № 192 і 203) 2). Але Сконін належав до нового покоління. То був час розумового порушення в Московській державі: уряд дбав про книгодрукування, про заклад вищих шкіл, про посилку молодих людей за кордон (один з яких і надав потім послугу Скопіну), хоча ці поховали в Суздалі, у родинній усипальниці (Про місто Суздале, стор 202 і повість про рож. Скоп., 379).
Мати М. В. була з роду Татєвих (Олена Петрівна, ib.), дочка боярина Петра Івановича Татєва, в чернецтві Пімена (Список надгробків Троїцької лаври, Чтен. Моск. тов. іст., 1846, II, 37 і послуж. спис. XX, 59).