Ми зі свого боку познайомилися з двома групами документів з архіву київської казенної палати, а саме: з документами на деякі монастирські майна та документами на деякі старості.
Монастирські документи підтверджують майнові права монастирів: Пустинно-Миколаївського, Видубицького, Києво-Печерського та Києво-Софійського. Таких документів поки що знайдено понад 200. Найстаріші з них належать майже до початку XVI століття, а пізніші — до половини XVIII ст. і навіть до більш пізнього часу. Ряд цих документів на майна, не безінтересний сам по собі, стає для нас цікавішим тоді, коли він, проходячи через два з половиною століття, стикається з питаннями іншого характеру. А таких випадків у розглядуваних документах ми знаходимо кілька. Є, напр., документи, що свідчать про те, що київське чернече духовенство, не бажаючи підпорядкування московському уряду, було в нього «в полоні в Києві» у 1663 році, і клопотало за свої вотчини через уповноважених осіб в овруцькому замку, а не в Києві. Під 1636 роком значиться запис іноків Микільського монастиря та представників чернечого духовенства київського про вибір у микільські ігумени Філофея Кизаревича з власноручними підписами виборців. Під 1644 роком значаться два листи Самійла Казимира Зенковича до Петра Могили, з яких один відомий тільки за заголовком, а інший зберігся в цілості. В останньому Зенкович, сповіщаючи Петра Могилу про віддачу нестановськими жителями данини на користь церкви Божої з острова Сільця, просить митропо-
НОВІ МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ІСТОРІЇ Ю.-ЗАХІД. РОСІЇ ТА ПРИВАТНІ Р. КИЄВА. 85
лта надіслати документи на цей острів і приносить свою скаргу на неєтанівського священика та ін. З цього листа видно, що Могила не звертав уваги на прохання та скарги Зенковича.