Автор відрізняється поглядом, зреченим світських подій. • Роздратований прямим зіткненням із Половцями та розграбуванням свого монастиря, літописець змінює свій спокійний тон на пристрасний та жвавий. Це ми маємо право сказати тоді, коли погодимося прийняти, що всі події одного й того ж року цього разу передані тим самим письменником. І ось, живо торкнувшись погромом своєї обителі, чернець передає те, чого був очевидцем. «І 20-го того ж місяця прийде друге Боняк безбожний, шелудивий, отай, хижак до Еїєва раптом.... і прийшовши в монастир Печерський, нам сущим по келіях, що спочивають по заутрені, і клікнута біля монастиря і поставишя стяга. нас приховалися за будинок монастиря, інші збігли на самі будинки; а безбожні сини Ізмаїлові вирубали монастирські ворота і пішли келліями. Висікали двері і виносили все, щоб знаходили в келії; потім запалили дім Святі Владичиці нашої Богородиці; прийшли до церкви, запалили двері, влаштовані на південь та інші на північ. Влізли в притвор біля гробу Феодосьєва, брали ікони, запалювали двері і докоряли Богові і закону нашому і казали: „Де є Бог їхній? Мабуть, Бог не допоміг християнам. Сам розскащик у молитві до Бога-помститсля говорить, що погані осквернили дім Бго і монастир Матері Його, і трупи рабів Його, бо вони вбили, - пояснює він читачеві, - кількох від нашої братії. Але ця покірність волі Божій і свідомість важкого шляху, яким Бог веде рабів своїх, дає можливість піднятися над тимчасовими бідами, цим сповіданням духовної переваги християн перед язичниками розповідь підноситься до щирого молитовного натхнення і закінчується поясненням про.
Зазвичай нещасна битва та погром давали привід до вигуків про гріхи та беззаконня напівмовного суспільства. Тут же в оповіді про Боняка немає викривального елемента: у ньому видно
НАВАННЯ ПРО ВАСИЛЬКА РОСТИСЛАВИЧА.
людина, яка живе в середовищі чисто християнської, тобто в монастирі, яким був Печерський. Він приймає Божу вару швидше за випробування, ніж як загрозу. Враженню, виконаному на ченця розграбуванням монастиря Половцями, ми зобов'язані цілій міркуванню про походження їх. Це книжкове мудрування своє Автор підкріплює відомостями про іншого таємничого, заклепаного в горах Олександром Македонським, народу Югре, який, який він чув від Новгородця Гюряти Роговича, змінює Новгородцям звірячі шкури на залізо. Але, перервавши таким оповіданням про Поновців свою розповідь, літописець повертається в подіях року, за якими він пильно стежить і в келії Печерської обителі, іуда очевидець-богомолець приніс йому з недалекого Переяслава докладну розповідь про вбивство Ітларя.