Blu42 Media

Частина 1

сторінка 14/280

приходять до Яронолка близько 979 року; „Німці з Риму" приходять до Володимира і пропонують йому свою віру близько 986 ​​р. Потім безпосередньо після хрещення, коли Володимир ще був у Корсуні, „приходивши посли з Риму від папи і мощі святих првнесоша до Володимиру". Під 991 роком знову згадуються папські посли у Володимирі; під 994 йдеться про посла Володимира, „що ходила до Рима до тата”; нарешті під 1002 роком говориться: „посла Володимир гостей своїх аки в послідах до Риму, а інших до Єрусалиму та до Єгипту та до Вавилону стежити земель їх я звичаїв їх”. Але в паралель до цих свідчень, що показують очевидні найживіші зносини давньої Русі з папством і захід, ми не зустрічаємо жодної вказівки про подібні зносини в джерелах західних. Вчена критика заперечує справжність навіть тих небагатьох вказівок західних джерел цього часу, де зустрічаються лише згадки про Русь '). Як же ставитися до цих свідчень наших літописів? Мовчання західних хронік, які ретельно відзначають релігійні відносини імперії та папства до сусідніх народів, представляє серйозне, але не рішуче заперечення проти достовірності свідчень наших літописів. Пригадаємо напр., що грецькі літописи жодного слова не говорять про хрещення Володимира, що літопис Нестора замовчує перших київських митрополитів. Західні літописи також іноді опускають факти вельми важливі, але не дає права відкидати їхню дійсність. Проте свідчення наших літописів про зносини з папою і Римом при Володимирі святому справедливо заперечуються сучасною історичною критикою *). Криху того, що більша частина наведених нами свідчень належить пізнішим нашим літописам, і що деякі з цих свідчень носять ясні сліди тенденційних перебільшень.

') Так, напр. історична критика заперечує справжність булли папи Іоанна XIII про затвердження празького єпископства в 970 р., булли, в якій папа забороняє вживання при богослужінні російською чи слов'янською мовами (Кнхіае теі зіаіопісае Ііщрме). Див ЛаЯЬ, Недезіа РоШМсат стор. 947.

*) Костомаров. ІІредаія стародавнього літопису. Вісник Європи 1»73 р. березень.