РОЗДІЛ I. Зміни, спричинені смертю лорда Реглана — Нові призначення — Стан ворогуючих армій — Помилковий рух англійців — Напад на Малакхольф, залишений французам — Лістаки — Недієздатність генерала Сімпсона — Підготовка до штурму — Пропозиція Омара-паші — Аутліор у Терапії — Хворі та поранені офіцери — Напад на Редан критикував — Перспектива ще однієї зими в окопах — Позиція ворогуючих сил. Під час інтервалу, що минув між сумною смертю лорда Реглана 28 червня та серединою місяця Йн\у, англійці не досягли значного прогресу в підступах до облоги, і росіяни задовольнилися наполегливими приготуваннями до нового нападу.
Але коли хвороба зменшилася, а підкріплення та свіжі запаси матеріальних засобів надійшли до Криму пізніше цього місяця, союзники взялися до роботи з новою енергією, і не тільки завоювали позиції перед Севастополем, але й почали прокладати шлях ліворуч від позиції ворога на Бельбеку. Водночас вони розширили свої дії в напрямку Мангуп-Кале та Кутчук-Севрена, спочатку шляхом розвідки, а нарешті шляхом встановлення постійних таборів достатньої потужності, щоб затримати раптовий напад будь-якої сили, окрім армії. У цих операціях французи виконали більшу частину активної роботи. Їм до певної міри допомогли сардинці, що отаборилися в Комарі, і турки, які завершили дружнє інвестування Балаклави від Сардинського правого боку до скелі над морем біля мису Айя.
Генерал Сімпсон, якому передано командування англійською армією, був ветераном, який прослужив рік на півострові в 1812-13 роках і в кампанії 1815 року, і який через тридцять років обіймав посаду генерал-квартирмейстера сера К. Нейпіра під час його індійської війни 1845 року; і вважалося, незважаючи на його власні твердження про протилежне, що він був фізично і розумово здатний взяти на себе командування армією, яка швидко перебирала контроль і функції контингенту перед обличчям підкріплень, які так щедро надавали нашим союзникам. У всякому разі, завдяки гідності свого особистого характеру, лорд Реглан забезпечив військам, якими він командував, позицію, на яку вони не мали права; але ніхто не може сказати, якими жертвами ця позиція була збережена, поки битва при Інлцермані не змусила нас залишити її.