бродіння їх у пам'ятниках, напр. на зображення болгар (між іншим і Крума) в менології Василя Порфирородного X століття-в шапці баранячої, з ножем, трубкою, кресалом і ріжком, з голою головою. Слід було б взяти зображення Слов'ян і з рукопису ХПІ століття Саксонського Зерцала (Мопе. ТеїІзс'є Оепктаїєг), де Сакси зображені з ножами (8ах) і довгим волоссям, а Слов'яни— у перевитих панчохах (звідси утворився навіть етимологічний міф, що виробляє слово. з постриженим волоссям; у жінок головний убір, що нагадує очипок — кіку... В іншому місці гам-же Слов'яни зображені в одязі з вирізними фестонами внизу, що нагадує одяг співаків, гуслярів і фоку 'ників у середні віки. видавець бере матеріал іноді з книг Забєліна (слід. XVI-ХУІІ століття!), Що суперечить задачі представити одяг з X по XIII століття; Видавець не скористався рязанськими старожитностями (Калайдовича та Оленіна), а також матеріалом „Владимірського скарбу”; допустив плутанину, не вказавши, звідки зроблено малюнок (напр. Георгій Побідоносець із Михайлівського монастиря); фрески однієї церкви приписані інший (зображення Бориса і Гліба приписані церкви Миколи на Липні поблизу Новгорода, тоді як опі - з Нередицької церкви поблизу Новгорода); є вказівки глухія (напр. рукопис Іполита?); нарешті у реставраціях допущена афектація, напр. один малюнок представляє плащ, одягнений на голе тіло, що навряд чи допустить російський клімат.
В. С. Іконніков, з приводу видання пані Стрекалової вказав па неепстематич пост викладу взагалі і приватні промахи (пояснення ортъмы по Гербелю, орниче по Погодину, гривні - виключно як намиста), деякі широкі тлумачення, бідність статті про му¬ виключення одягу духовних осіб.
3) На цьому ж засіданні відбувалося обрання голови Товариства, на посаду якого, після закінчення строку та відмову.
ЛЕТОПИСКУ НЕСТОРА
зон проф. В. С. Іконнікова від подальшого обрання, обраний професор А. А. Котляревський.
У засіданні 11 грудня 1877 д. чл. М. П. Дашкевич прочитав наступний нарис: „Громадський устрій південної Русі у 2-й половині XIII та першої XIV століть”. З часу поразки Романовичами супротивників почалася зміна у внутрішньому ладі земель південно-західної Русі, які умовили подальший розвиток цього ладу. Із встановленням панування одного будинку,