Государ мабуть схильний був до поблажливості і доручив св. синоду розглянути: чи заслуговує на прохання уваги і чи може бути задоволена без порушення порядку і справедливості? Але синод на цей рав залишився при колишній ухвалі, доручивши мнтр. Амвросію донести государю справі Владевича з таким до того ж св. синоду думкою, що той (тобто синод) і нині до повернення йому, Владевичу, ієромонашого чину за силою 12 правила помісного антиохійського собору, так само й у визначенні його в ту києво-печерську лавру як і раніше, щоб уникнути надалі.
Минуло ще чотири роки. 22 груд. 1805 р. один і в членів св. синода — мабуть Амвросій, м. петербурзький,— отримав від чорногорського митрополита наступного листа:
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
Святіший Владико, Милостивий Государ та Архипастир!
Колишній києво-печерські лаври, що перебуває при мені секретарем, ієромонах Дометіан Владевич — з предків шляхтич чорногорський. Вісім років тому як він за деякими на щот його колишніми пригодами звільнений з київської лаври, і за ревнощами до святої обителі зважився терпіти скорботи, але за свідомістю чесної його поведінки та за відомістю з примітки моєї не настільки винен, зносить довготривалість; але доброю поведінкою заслуговує на повагу і за вірну його при мені службу, Двору нашому Всевисокому ставиться, з неабиякою старанністю, і Його Імператорської Величності благовоління. Ми ґрунтуємося на добрій совісті та хорошій християнській поведінці, а тому більше що він, Владевіч, за щирою прихильністю до Високого двору нашого і за здатністю його в цьому краю був і є в службі Висовославного Покровителя нашого корисним. І цього ради все нижче прошу Ваше Святість, дозвіл архіпастирське йому, Дометіану Владевичу, вчинити не залиште. Також по зельному його желадгію і в києво-печерську лавру, в його постриг, зарахувати наказати -звольте. Тим мені і народові цьому чутливе виявите задоволення. Втім, вручаючи собі архіпастирській Вашій святості благоприязні, є з глибоким височенням Вашої святості всепокірний слуга митрополит чорногорський і ордена св. Олександра Невського кавалер Петро Петрович.