ду іншим заявлялося: а) що він, Дометіан, перебуваючи в ієріаконському чині, 783 р. вересня 22 дня вчинив було таємно з лаври втечу в свою батьківщину тобто в Чорні Гори, куди за власним його, що значиться в справі, визнані проход через кордон позначаючись як у дорозі, так і в чорногорському місті Цетині ієродияконом, а монахом, і при такій своїй втечі казенних лаврських 50, та партикулярних 15 рублів грошей забрав, а звідти 785 р. в жовтні, повернувшись в лавру, хоч ті гроші представ їм штрафу,., але з зобов'язанням підпискою, щоб надалі пагонів не чинив, а про раніше скоєне приносив плоди, гідні покаяння, б) що і потім він чинив непослух покійному митр. київському Самуїлу, в) що нарешті н тепер через неспокійний характер Дометіана старша лаврська братія просить про виселення його з лаври до китаївської пустелі.
Святий. синод, з міркуванні всіх даних у засіданні 28 серп. 1797 р., визначив: оскільки ієром. Дометіан Владевич опинився в хибному настоятеля свого митра. Єрофея Його Імператорській Величності доносі, завдавши тим марне Височайшій Є. В, особливе утруднення,... для того його, Дометіана, в страх іншим і в огиду від подібних до цього хибних підприємств, позбавивши ієромонацького і чернечого чинів вправ відправити його, що складається природою з Чорної Гори, за кордон, з підтвердженням кому слід на прикордонних заставах, щоб він, Дометіан, всередину Росії впускаємо не був.
Але оскільки справа почалася з листа на найвище ім'я, то св. синод вважав за потрібне всю справу і своє визначення про Дометіана спричинити високу думку і 9 сент. 1797 р. затвердила доповідь синоду.
Від 2 жовт. митр. Ієрофей уже доносив синоду, що ієромонаха Дометіана 30 вересня позбавлено ієромонашества і чернецтва і з юрським ім'ям Дмитра відіслано з духовного собору лаври до київських губ. правління для проведення за кордон.
Але, ще раніше свого розстриження, невгамовний Дометіан знову послав государю імператору, від 14 серпня, новий додатковий ва і. Єрофея донос, який тим самим порядком був переданий від
•. А. ТКРНОВСЮЙ,
государя в синод, із синоду в иетр. Ієрофею. М. Ієрофей знову представив синоду від 23 жовт. докладне виправдання з додатком прибутково-видаткових документів, пропонуючи при цьому через стороннього і слідство призначити і тим самим позбавити його, митрополита, при старості років від ганьби, зведеної перед престолом Високомонаршим і с. Синодом. Св. синод визнав виправдання митрополита достатнім, і оскільки Д. Владевич зазнав вже найвищої міри покарання і був висланий за кордон, то св. синоду залишалося тільки закінчити справу заявою, що святіший Синод придивляється з пояснення митрополита Єрофея, що він надходить у лаврі в усьому пристойно, зберігаючи обряди, що зберігаються з давніх-давен.