Але преосв. Павло не дожив у Тобольську до застосування до себе цього останнього крайнього заходу. 2 квітня 1768 р. він прибув до Москви і, усвідомлюючи те, що його ієрархічне поприще вже закінчено, відправив у св. синод наступне власноручне всепокірне донесення. „За надісланими мені зі св. прав. Синоду минулого 1767 року червня від 26 і жовтня 10 чисел Її Імператорської Величності указом велено мені бути в Москві. Через що я, вчинивши за обов'язком розпорядження і здоров'ям, яким вельми слабкий, одужавши, мав неодмінний намір вирушити грудня в останніх числах того ж року в дорогу, тільки через тривалу хворобу до 11 січня нинішнього 1768 року виїхати ніяк було неможливо. А з того часу вирушивши з можливою поспішністю, намагався прибути до Москви і з'явитися вашій святості. Тільки від хвороб, що примножилися в дорожньому неспокої в мені, через які в Єкатеринбурзі змушений був жити три тижні і п'ять днів і, ще не зовсім вилікувавшись, по виїзді в дорозі різні мав припадки. А нині 2 квітня прибувши до Москви і за вчиненою мені від контори св. Синоду повісткою квітня ж 7 дня з'явився в тій конторі, де про очікування мною в Москві від вашої святості указ оголошено.
А як я нині, що наивила через хвороби, що посилилися в мені, слабкість мого здоров'я щодня відчуваю, і по старості років моїх
Ф. А. ТЕРНОВСЮЙ,
у виповзуванні їх мало надії укладаю, але чому в правління єпаршеських справ знаходжу собі не встаннін.
Тож заради вашої святості всепокірніше прошу за старості в слабкості мого здоров'я від єпархія і від правління єпаршеських справ у віялопечерсову лавру на обіцянку звільнення. І про це миття прохання вчинити милостивий розгляд».
Вашої святості нижчий послушник смиренний Пагел, митрополит тобольський.
1766 року 8 квітня
Москва.
Прохання м. Павла справило у синоді сприятливе у мольву його враження. Св. синод був задоволений, що відкривається спосіб у тихому закінченні складної і неприємної справи і ухвалив: „всепідданіше уявити, чи не зробить її Імператорська Величність того тобольського митрополита Павла для припинення тих, що відбуваються в тій єпархії занепокоєнь, від самої та від прав і від прав і від прав просить, — на обіцянку у виевопечерсовой лавру звільнити; а якщо по дослідженні достатніх справ у чому він митрополит винним з'явиться, то св.
Імператриця затвердила доповідь синоду в наступних виразах: „Митрополита Павла від тобольської єпархії на обіцянку на прохання його звільнити, а у справах, якщо надалі позивачі будуть, чинити Синод має за законами провадження”.
Єкатрина.
Червня 4 дні 1768 р. Сарське село.