Вашої Імператорської величності найнижчі Богомольці*.
Підписів немає; Вочевидь ця копія, як і заспокійлива верху її, втім мала документальне значення, оскільки під нею стоїть наступна позначка: свідчив катсдралний київський канцелярист Іван Савуський.
Під проханням немає дати, але ми можемо здогадуватися, що воно складено в 1727 р. Цього року пожвавилися надії малоросів на відновлення їх прав і вільностей, оскільки скасована малоросійська колегія і дозволено малоросам як і раніше вибирати гетьмана, яким і обраний Данило Апостол. У цьому ж році пожвавилися і надії ієрархічні; митрополити, зведені зі своїх ступенів, знову зведені в митрополитапську гідність; 1727 р. марг. 15 Сильвестр Холмекій, котрий перебував на коапській каоедрі, зроблений вдруге митрополитом, але з чорним клобуком; 13 липня 1727 р. Ігнатій Смола, який перебував на спокої в Ніловій пустелі, призначений митрополитом коломенським. Все це були знаки часу, сприятливі для складання вищезгаданого прохання з повною надією на успіх.
Знаючи невибагливість і самоув'язнення Варлаама Ванатовича, бачачи, що в проханні робиться особливий наголос на бажання підсудного духовенства, ми можемо з достовірністю вважати, що ініціатива цього прохання належить не Варлааму. Відсутність підписів у колишній під руками у нас копії прохання позбавляє нас можливості вказати більш гарячих учасників у справі відновлення в Києві митрополії. Чи було подано це прохання на найвище ім'я, чи ні, ми не знаємо; безперечно те, що воно залишаюся без наслідків. Ймовірно з приводу цього прохання порушено нижченаведене листування між канцелярією верховної таємної ради та канцелярією св. синоду, що зберігається в синодальному архіві. Це листування починається вимогою верховної таємної ради, яка має тон начальницької резолюції.
№ 188. У верховну таємну раду з синоду подати відомість негайно: при київському престолі митрополія пре;к цього була, і буде, за якою рік і для чого їй бути не велено і за яким указом і в якому році. Секретар Іван Богданов.
На цій вимогі стоїть наступна позначка, очевидно зроблена в синодальній канцелярії:
Записавши в книгу повідомити у повиття і про вищеписане впораючись виписати неухильно, а за випискою у чинячи відомість знести до верховної таємної ради.
Далі слідує більш ґрунтовне розпорядження, що позначило собою подальший канцелярський перебіг справи:
Канцелярії святий. править. синоду протоколісту, реєстратору і канцеляристам під цим справляючись справді підписати, про київської митрополії, щоб надалі не бути, точної Є. І. В. указ мається і буде, якого року, місяця і числа, ніж про те потрібно нині з верховної таємної ради.
Підканцелярист Іван Артем'єв.
Потім слідують власноручні розписи осіб, які служили в синодальній канцелярії:
Про вищеписану київську митрополію, щоб їй надалі не бути, точного указу в протоколістському повиті нс є. Підписав протоколіст Єрмолай Пасторов.
Про вищеписаної київської митрополії, щоб їй не бути, точного указу немає, а є указ 1722 про твори в ту єпархію архім. Варлаама в архієпископа. Підписав реєстратор Дмитро Прокоф'єв.
У канцеляриста Петра Лодигіна згаданого указу немає.