Двадцять п'яте зачинаю жити в Сібері літо і не важить собі доброго нічого ні в душевному, ні в тілесному. І саме до мого смирення пророче служить слово: сину чоловік! посеред скорпи ти живеш. То в тілесному. А щоб до душевного, то й близько не бувало, ніж місце і характер прикрашає, як людей сгарці. Літа минають, смерть за плечима, а де грішник з'явиться, коли праведний ледве спасеться. Про бідну душу піклування маю і на обіцянку задумую, але до кого припасти, щоб мене висунув із Сибері, не знаю Поклавши на Бога надію, дерзаю до Преосвященства вашого припасти. Мабуть, змилуйся і помилуй, дай душі скорботної втіху, накажи виїхати з Сібері в Москві і з'явитися
Ф. А. ТЕІ'НІВСЬКИЙ,
особі вашій. Що в мені, вже старця, і на Сібері? Нездужаю їздити і до іноземців врестити; а хрещених благодаттю Божою багато, було б тільки кому пасти й охороняти. І це вимагає людини, якій треба не свудну бути, а хоча б і свій ним був єпископ, щоб сидячи не брав по тисячі, як преосв. епис¬ коп в Китайське царство посланий, через п'ять років і одного чи охрестив не знаю '). А я бідняк багато з хрещенням пройшов народи, а хліба ошонва не отримав за працю.
А ще й те мене образило до зела: ризницю мою власну келійну відібрано даремно. На убогого знято, та багатому віддано, преосвященному Антонію2).
Прошу вашого преосвященства, а можливо, накажете мою ризничву повернути мені на пам'ятку душі моєї. При цьому паки кланяюся і про двоє прохання моєму: про ризницю мою і про виїзд з Сибері на обіцянку в києво-печерську обитель прошу, благаю благотробності вашої резолюції.
На звороті: Великому Пану пр. Феофану архієпископу Великонівському і Великолуцькому моєму премилості батькові і благодійнику.
3 Свято-троїцькі обителі Тюменської. Грудня 25 дні 1727 р.
Справа про надання київській кафедрі колишнього титулу метрополії.
У 1589 р. засновано патріаршество в Росії, і разом з підвищенням московського первосвятителя в сан патріарха природно повинні були підвищитися на ієрархічній драбині та підвідомчі йому архієреї. На тому ж московському соборі, на якому узаконено патріаршество, покладено: бути у віданні патріарха 4 митрополитам, і тоді ж митрополичим саном поважають архієреї: новгородський, казанський, ростовський і врутицький. У 1686 р. ми знаходимо
') Мова йде про святителя Інокентія Іркутського, про якого у М. Фнлофея, мабуть, склалося відсутнє і неправильне уявлення.
*) Зрозуміло Антоній Стаховський, наступник в. Філофея на сибірській митрополії.
у віданні московського патріарха вже 12 митрополитів; крім чотирьох вищевказаних, ще: - київського, суздальського, смоленського, рязанського, астраханського, тверського, псковського і сибірського.