Наші дослідники, з більшою чи меншою подробицею, торкаються інтриг проти Скопіна та тих думок, які існували щодо його смерті; але усувають подальші висновки з цих даних. Ще кн. Щербатов, із властивою йому обережністю, зауважив: „Хоча літописці наші й оповідають, проте не інакше як поголос народний, нібито він отруєний був дружиною кн. Д. І. Шуйського; але, здається, самі ознаки його хвороби, безперестанна течія крові з носа, видається, спростовують цю думку; бо навряд чи є така отрута, яка б тільки цю ознаку хвороби могла викликати; а в природі такі смерті трапляються. І тому за належне вважаю цих родичів князя в безпідставному звинуваченні виправдати" (VII, ч. II, 383).
При описі цих подій кн. Щербатов користувався Літописом про заколоти, в якому сказано: „По малім же часі гріхів заради наших кн. Михайло Васильович впав у тяжку недугу, і був годин місяця квітня о 23 де зайде цей воєвода... Наутріє ж світячи іцуся вівторку і сонцю, що сходить, чути було по всьому граду: відійшов він цього світла, преставися кн. Мих. Васильович" (1І8борник Попова, 384); а в 1610 році 23 квітня дійсно припадало в ведучник.
КНЯЗЬ МИХАЙЛО НАСИЛЬСТВО гол; '!Ъ СКОПЯН-ШУЙОКІЙ.
хвороба його 8ла, бо безупинно йшов кров з носа. Він же спроможний покаяння... зрадить дух свій.... Багато на Москві говорячи те, що зіпсувала його тітка його княгиня Катерина Дмитрієва дружина Шуйскова; а справжнє то, єдиному Богу звідомо, бо мняху всі люди з тієї ненависті, що гріх заради наших один одного ненавидю і один одному завидоваху»... (177-178). Кн. Щербатов не користувався іншими матеріалами; йому невідома була і Рукопис Філарета, що заслуговує на увагу своєї.
Карамзін, розповівши, зі властивою йому картинністю, прийом Скопіна-Шуйського на останньому бенкеті, зауважує; "Запевняли народ у природному кінці, але не могли запевнити. Бачили або вгадували зловтіху і звинувачували її в лиходійстві без доказів: бо одна раптовість, а не рід смерті, стверджувала підозра, тяжке для Василя і його ближніх" (XII, 126). Карамзін посилається при цьому на ту ж літопис, на літопис Псковську, Оповідь Паліцина, хронографи (Столяр. і Ключар.), Іноземні звістки (Відекінд і Буссов) і важливу в цьому відношенні Рукопис Філарета. Наведених свідчень ми торкнемося далі, а тут зауважимо тільки, що Рукопис Філарета був відомий Карамзіну в короткому витягу, в якому про справжній факт говориться так; „Розболіться на хрестинному бенкеті, у кн. Ів. Мих. Воротинського” і т.д.