4) Карамзін (XII, 126), ґрунтуючись на тому, що скрізь чинною особою називається дружина Дмитра Шуйського (Псков., Никон.), а в Псков. років. і бенкет згадується в будинку Шуйських, приймає місцем цієї події будинок кн. Дмитра Шуйського; але в більш офіційному джерелі (. 'укоп. Філар.) говориться ясно про хрестинному бенкеті у Воротинського (як і в Сказ. про Скоп.). Так приймають цей факт і інші історики (Бутурлін, 111, 132; Соловйов, УІІІ, 312; Костомаров, II, 337).
3) Москвичі не хотіли допустити Делагарді та шведів попрощатися з мертвим, як неправославних. Але Делагарді заявив, що він має на це право, як товариш померлого. Його впустили. Побачивши Скопіна мертвим, він гірко заплакав і вигукнув: „Москвичі! Не тільки на Русі, але й у землях мого государя не бачити мені такої людини” (Ізборн. Попова 384).
і Скопил був такого і ромадього зросту, що в Москві не могли цайти відповідної для нього труни: „Тоді посилають але яся торги із-
КНЯЗЬ МИХАЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ СКОПІН-ШУЙСЬКИЙ.
За наказом царя, Скопіна поховали в Архангельському собо*рі>, але не поряд з царськими гробницями, а в новому боці (I. Ще <течі. Нік. років. 132; Нов. років. і Літ. про заколот.) 1). Смерть Скоп'га викликала загальний смуток у Москві (Нікон. літ. 132; Приб. до псков. 59; Оповід. Паліц. 239); мучився і плакав п цар Шуйський (Сказ. про З:|-п. 387); але багато хто не вірив у щирість його смутку (Відек. 140; Г«|»кманъЗИо)2). Далі ми побачимо, що це було не зовсім та. I. За загальної недовіри між владою і народом і збудженою сої яви народу і війська в Москві, смерть Скопила була фатальним подією для справжнього порядку речей.
Очевидно, ця подія не змінила плану дій: 48,000 російське п 8,000 шведське військо виступило до Смоленська проти поляків. Цар однак сумнівався, кого послати на чолі його (Нов. І) р. 115; Нік. 133); але послав того ж Дмитра Шуйського іг*сте з Делагарді. 24 липня поляки, під начальством Жолкевського, завдали поразки росіянам під Клушипмм, завдяки зраді німців і нерозпорядності російського полководця. Німцям дозволено було відступити до кордону, а росіяни бігли, переслідувані полякпмп. Російські та іноземні свідоцтва та у цій справі звинувачують Д.
скати колоду дубову, що є труну, в ню ж покласти тіло його і міру вемніше в вся торги ходивше, обравши найбільше всіх і в ко&може вмести гн телеси його і тоді пристрогаєте в кінці колод» тоя, і тако з нудою тело те, привезла труну кам'яну велику, по ні тій дс-аллше вмістить тіло його, ніж валик бе віком тілес своїх за Давидом пророку більше синів людських. І тако влаштувавши в дров'яному труні понесла хочху покласти в Чудов монастир..." ІЬіб.