Обидва полководці привертали загальну увагу, а їхні здібності ручалися за паїний успіх. Скопін справив на шведів найсприятливіше враження. „Маючи від народження всього 23 роки, він відзначався статним виглядом, розумом, зрілим не по літах, силою духу, привітністю, військовим мистецтвом і вмінням поводитися з іноземцями” (Відек. 62) ')— так відгукується про нього сучасний шведський історик. Делагарді був лише на три роки старший за Скопіна. Він був сином незаконної дочки короля Іоанна, племінниці Карла IX, і французького вихідця, реформатського сповідання, знатного походження2). Він стає відомим у 1601 році, після участі разом із Гілленгіельмом у Захисті Вольмара проти поляків. Пробувши в полоні п'ять років, він був розмінеї, а йотом служив
*) До Львова. років. сказано: „Сильно розумів як із прикордонними чужоземними людьми чесне обходження мати”. ІІ, стор. 249. У перекладачі Делагарді швед. король дав одного з тих росіян (але імені Дмитра), які були послані Борисом навчатися за кордон. (Бусов-щстр. 18).
) Батько його Понтус Делагарді, колишній естонським намісником, прославився своїми завоюваннями в Лівонії та Естонії наприкінці царств. Івана Грозного. Ов брав участь і в переговорах про мир за Федора Івановича, під час яких потонув у Нарові (Далин, гол. XV; справи швед. у Карамзіна, X, прямуючи. 90). У Іст. смути, часу Бутурліна
КНЯЗЬ МИХАЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ СКОПІН-ШУЙСЬКИЙ.
п Нідерландах, під начальством кращого полководця на той час, принца Моріца Нассауського (Далін і Бутурлін). Такий полководець став тепер співробітником Скопіна ').
З побоювання, однак, Скопін допустив у Новгород лише частину шведського війська (3,600 людина), інші загони розташувалися в Тесове (Фріксель, у Бутурліна II, 253). Делагарді хотіти почекати з походом до припинення весняного бездоріжжя, але
(II, 250) неправильно сказано: '„Яків Делагарді був незаконнонароджений син дочки кор. Іоанна". Шлюб Понтуса Делагарді з Софією Гшенгіельм був укладений на початку 1580 (Далін, ч. ІІ, т. I, гл. 9, § 14, прнмеч.). Мати Якова Делагарді померла 1585 р.