') Час прибуття до Новгорода шведського війська не завжди позначається з точністю (Карамзін, XII, 91 - 93; Соловйов. VIII, 268 - 271). Бутурлін вважає, що сам Делагарді прибув до Новгорода 14 квітня, розмістивши своє військо в Тесові (Іст. смут. ч. II, 250-252), число якого, згідно з деякими польськими і шведськими письменниками, він вриває дещо менш зазначеного. Н. І. Костомаров днем прибуття Оієяя вважає 30 березня, коли мав в'їзд у Новгород сам Делагарді (П, 248-251). Справді, у відписці вологодцям, Сяопін і повідомляє про прибуття 30 березня 15,000 ратних людей разом з Делагарді, які стояли в Тесові (Ак. Експед. II, 219 - 220). Але це повідомлення було повідомлено на підставі відомостей, отриманих ін від Делагарді н Голо- ■яма, що прибули тоді в Новгород з передовим загоном. Ів нстановленого ж нами в тексті офіційного донесення, зробленого вже в травні 1609 р., виявляється, що шведське військо прибуло тільки 14 ім'яреля і то не зраву. Ось чому перша ствердна гранота Скопіна (від 5 квітня 1609) була видана лише на ім'я Якова Делагарді (Акти ягідник. II, 219); друга ж (від 15 квіт.) на ім'я Делагарді та інших шведських воєвод (Акти историч. II, 227), щойно прибули в місці призначення.
3) Від кордону до Тесова йому довелося пройти всього 380 верст (Бутурлін, Н 251).
Ст с. п кіннотників,
здавалися більш придатними у сосі, ніж до війни. На зустріч Делагарді Скопін вислав російський загін, а при в'їзді його в місто сам вийшов у нього і вклонився до землі, торкнувшись рукою. Він зображував перед Делагарді стан справ у такому вигляді, ніби одна поява шведів змусить відразу підкоритися нікчемне число російських бунтівників і розбійників (Відек. 62-64). Тим не менше він не міг у Новгороді задовольнити шведів у найістотнішій частині договору - у сплаті платні війську за перший місяць, не в змозі зібрати і п'ятій частині необхідного. Тепер у нагоді й їстівний запас Татищева: всі пряні зілля, мочені фрукти, пиво, вино, рибний і м'ясний запас, були віддані „у витрату про німецьких людей”; вони пили й їли із судів Татищева (Опис мущ. 17—20). А „великому воєводі Пунтусову" Скопін подарував його булатний хонжар у 25 р. і срібну, золочену вуздечку в 4р. (10, 12).