Blu42 Media

Частина 5

сторінка 97/280

1) Розпис московським сенаторам (з осіб духовних, бояр першої статті, окольничих і деяких дворян) писаний у червні 1605 р., рукою секретаря Дмитра Самозванця (по-польськи) Яна Бучинського; але навряд чи він був сповна приведений у виконання. Він уміщений у Зібр. держ. грамот, II, 207 — 210; у Бутурліна, Іст. смут. часу, I, додат. X; пор. Устрялова, Сказання інозем. про Дм. Самозв., I, 380 — 381 — Карамзін (XI, стор. 126), Устрялов (ib.) і Костомаров (Іст. смут. часу I, 227 — 228) визнають проєкт таким, що відбувся; Соловйов обходить це питання (VIII, 118). Чи не справедливіша думка Бутурліна, що оскільки про таку реформу не говорять російські літописці і навіть у 1606 р. укази писалися від імені бояр, то тому розпис був власне проєктом, і якщо Бер (Буссов) називає бояр сенаторами, то внаслідок наслідування поляків, які так перекладали звання членів боярської думи (Іст. смут. часу 1, 152). Думка ця підтверджується послужним списком чиновників того часу (Древ. Рос. Вивліоф. XX, 74 — 83). Ім'я Скопіна-Шуйського при Самозванці в числі бояр не зустрічається, а він зведений у бояри при царі Шуйському (в 1607 р.); але поляки постійно вживають вирази: „сенатори і думні бояри“, як однозначні і замінюють одне іншим. Див. Historica Russiae Monumenta, II, 118—119, 172.

*) Буссов виражається: „Три брата Шуйських, маючи таємні зносини з попами і мопахами у всій державі, затіяли повалити Дмитра з престолу" (вид. Устрялова, стор 52).

КНЯЗЬ МИХАЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ СКОПІН-ШУЙСЬКИЙ.

мь мав розділити і його владу. Але він не забув і останньої рідні. Волості, що були перед Годуновими. Чаранда і Вага, дісталися тепер його племіннику М. В. Скопіну п братові царя, Дм. Шуйському. Волость Вага зазвичай надавалася особам, близьким при владі: за Федора Івановича нею володів Борис Годунов, за Бориса — Григорій Годунов, за Шуйського — Дм. Шуйський та М. Скопін; потім опа також діставалася особам, які встигли скористатися владою, як Мих. Салтиков, Зарицький та Трубецькій (Соловйов, VIII, 374; Забєлін у стат. Мінін та Пожарський, Рус. Арх. 1872, I, 886. прим.) ').