Схильність до Мономаха і перебування в Києві під час Мономахового пришестя, непорозуміння до Святополка-Мнхаїла показують, що автор не чужий був дому Всеволода, і, можливо, і монастирю Всеволожу — Видубицькому. Монастир цей, куди заїжджав помолитися Ваєїлько, і був, можливо, першим зв'язком між теребовльським князем і автором оповіді про нього, уродженцем Волинської землі.
Сильвестр, ігумен Видубицький, включив повість Василя до літописця, переписаного ним. Ймовірно, пострижник Печерського монастиря. Сильвестр,— у монастирі, куди покликало його нгументпю,— міг зустріти Василеву оповідь або навіть самого Василя, який передав йому свою працю.
Оповідач Василь належить до одного розряду оповідачів із Вльгардуівом. Про нього ми можемо сказати те саме, що Французи говорять про свого хроннвера-розкащика: він християнин, хоч і не богослов, він пройнятий чистою вірою і простотою християнина, він щиро розповідає про те, що бачив я словак. Його ршр-дг у&Ьі цпас - го. що Бт шашнт за грей. Оп-м глибоко адушоаащіиеа п сейша вггорвкі. ж вржвдаш і • іртнсаії штш. Віра п Боп у вето вдер рука об руку з хяаеяяшп вгеряоа рвт. Оп чуть в араатеавому злу, як трохи а яштя ааеавів-у водробаотаг источав. Ов сшг свого гекж— століття иеядочеоби а вераоучеаіа іраггіавгвоД реаагіа.
Місцеві перекази про Куликівську битву.
У Рязанській губернії, за 7 верст на південь від м. Скопіна
■ за 45 верст на північний схід від поки Куликова, на лівому березі річки. Верді, є гора „Дмитрієвська”. Вона так називається по¬тону, що напій стоїть монастир „Дмитрієв*, біля нього небагато село — „Дмитріївка.” Гора має в колі близько 3-х Ерсгь, над рівнем річки височить більш ніж на 50 сажнів