Бовре про латинських проповідників на Русі в епоху навернення її в християнство досить розроблений у нашій церковно кторяческой науці, і переважно у видах полемічних. Мм хотіли б тільки уважніше простежити західні свідчення про цих проповідників і зіставити свідчення західних джерел із свідченнями наших літописів.
За нашими літописами латино-німецька пропаганда на Русі вперше виявляється при зверненні до християнства св. Володимира, до якого приходять „німці від Риму”. За західними джерелами питання про вибір віри починається раніше, ще за вервей християнської правительки і стронтедниці російської землі, кікой княгині Ользі. Найдавніше джерело з цього предмету, тимчасовий події, продовжувач Регінона, у своїй хроніці, швдють:,В літо втілення Господнього 969... посли Олени, княгині (ге^шаї) Ругів (Кицогшп), яка при Романі, імператорі константинопольоюі, хрещена Зайшлося, пряшедпш в імператору просили поставити єпископа і прооперів цього народу. 960 р. імператор Різдво Христове святкував у Франкфурті, де Лібуцій із кіновітів св. Альбана був присвячений єпископам для народу Ругів. 961 р. Лібуцій, що у наступному році затриманий деякими обставинами, 15 березня помер, і наступником йому в єпископстві, для відправлення на чужину, призначений Адальберт і кіновітів св. Мавсіківа, — призначений за інтригами та наклепом архієпископа Вільгельма, хоча він і в чек проти нього не погрішив і найкращим чином був відданий йому. Найблагочестивіший імператор, забезпечивши Адальберта зі звичайною йому щедрістю всім потрібним, з честю відправив. 962 г Адальберт, посвячений в єпископи для Ругів, не міг встигнути в чому, дня чого був посланий, і бачачи свою працю марною,
повертається, н, тоді як деякі з його супутників були вбиті, сам він ледве врятувався, і, прибувши в імператору, був прийняти їм з любов'ю» ').
Як дивитися на це свідчення?
Мовчання російських літописів про цей факт, дивина звернення Ольги, яка нещодавно хрестилася в Константинополі, в німецькому імператору з проханням надіслати західних проповідників, коли найприродніше було б звертатися за ними до Константинополя, брак вказівок на посередні обставини, які могли б пояснювати цей факт. Кизві— все це спонукало багатьох вчених відносити це свідчення не в Русі київській, а чи до жителів острова Рюґена чи до