Це бомбардування було широко розповсюджене в той час, і воно, мабуть, є одним із тих славетних досягнень у цьому морі, про які ми нещодавно були здивовані чути. Однак фактом є те, що фортеці не тільки було завдано незначної шкоди або взагалі не було завдано шкоди, але й те, що росіяни вважають це перемогою та підвищили офіцера, який командував «часто бити союзний флот». Таким завжди буде результат атаки з моря на будь-які сухопутні оборонні споруди, доки ворог зберігає від однієї до п'яти гармат після припинення атаки; і здається поганою політикою бомбардувати будь-яку фортецю, якщо це не зроблено з рішучістю розбити та замовкнути кожну частину в її стінах.
Арабатська коса в будь-який час дуже мало використовувалася 471 НАШИМИ ГРАЧАМИ В КРИМУ. ворога, і цікавий випадок невігластва наших картографів було виявлено при посиланні на місця колодязів, позначених на картах. Криниць на косі взагалі не було, і то з тієї простої причини, що вони не були потрібні. Вода Азовського моря поблизу Коси досить прісна, і її можуть безпечно пити люди чи звірі. Солоні озера є дуже помітною рисою пустельної місцевості Північного Криму. Вони оточені дуже високими обривистими берегами; і води здаються чорними від своєї великої глибини. Одне з них, озеро Велике, з'єднується з Перекопом лінією редутів, яких налічується сім, нещодавно побудованих.
Скрізь, де їх багато, прісна вода рідкість, а ями глибокі. Кожне село має близько двох колодязів, а запаси настільки малі, що на будь-якій станції потрібен був би день, щоб напоїти полк кавалерії. На півдні є велика кількість прісної води, квітучих долин, фруктів, кукурудзи, виноградної лози та лісових дерев; але вирощуванням і вирощуванням їх Росія в основному зобов'язана працьовитим німецьким колоністам. Кронталь, Нойзац, Фріденталь, Еозенталь, Цюріхтай, Гейльбронн та інші села, засновані цими працьовитими людьми, є взірцями акуратності та скромного комфорту. Більшість емігрантів прибули з Вюртембурга, і вони все ще думають і говорять з любов'ю про «вітчизну», але росіяни дають їм мало підстав для нарікань. Вони звільнені від будь-якої військової повинності протягом 100 років, і єдиною їхньою даниною державі є подушний податок у розмірі двадцяти карбованців сріблом, який вони, як правило, спроможні платити.