Чоловіки знову замовкли. «Який я повинен бути щасливий, тільки я думаю про бідолах, яких ми залишаємо», — сказав солдат після «паузи». «Так! але вони виконали свою роботу, і нам нема чого соромитися їх, слава Богу!" - була відповідь його сусіда; "і тому до побачення, Злочин!v!" Табір перед Севастополем. Тепер я двічі побував на "Алмі" і дослідив поле битви з невіглаством цивільного та інтересом британця. Дорога з плато, на якій протягом одного довгого року надії та страхи та тривоги цивілізованої Європи були зосереджені, ведуть вниз від хребта, на якому в основному точилася битва при Інкерманні, до глибокої ущелини, з якої було вирубано матеріали для особняків, причалів, гаваней, доків і фортів Севастополя.
Він представляє дикий і безлюдний аспект. Могили вбитих численні. Плити ооліту височіють перпендикулярно на кілька футів Імндра праворуч і ліворуч до краю піднесеного плато й піднімаються, як великі білі стіни з кам’яної кладки, над фундаментом із величезних блоків і роздроблених мас тієї самої речовини. Цей яр, поглиблюючись у міру спуску, падає під прямим кутом до долини, якою Черна вживається до початку Севастопольської дороги. У нижньому кінці ущелини акведук перекриває її, а потім веде легкий і красивий міст із каменю, який підтримується на десяти чи дванадцяти арках прямо поперек, і зникає в тунелі крізь тверду скелю з лівого боку.
Пройшовши внизу, крізь одну з арок, ви опинитеся біля берегів млявої Черної, і проїхавши близько 500 ярдів повз перпендикулярні скелі, пронизані печерами, що обмежують край долини, ви ведете до дамби через болото в напрямку Інкермамі. Через річку тягнеться чудовий дерев’яний міст, побудований нашими інженерами, а болото за ним перетинає висока дамба. У ближньому кінці наші сторожові намети; і перепустку зберігають російські та англійські вартові, які, здається, у дуже хороших стосунках один з одним. Підійшовши до кінця дамби, ви побачите скелі північного Інкерманна, а дорога петляє до i-avine, яка веде вас до їхніх заглиблень.