Вони визнають, що їхньою великою помилкою було припущення просто оборонної позиції після битви при Інкерманні, і тепер вони вважають, що мали б відновити атаку на нашу ослаблену армію, незважаючи на жахливі втрати, яких вони зазнали під час цієї пам’ятної дії. Можливо, це було просто військовою фанфаронадою з їхнього боку, щоб висунути таке твердження, але росіяни всі заявляють, що вони могли б відбити MalakhofF під вогнем своїх кораблів, але це було чітко продемонстровано після відкриття вогню 5 вересня, що було б неможливо утримати південний бік під зростаючою вагою та близькістю бомбардування. «Це була справжня бійня, яка настільки деморалізувала наших людей, що змусила їх сумніватися в можливості продовжувати боротьбу.
Ми втрачали 3000 чоловік на день. Жодна частина міста не була безпечною, окрім справжніх бомбозахистів у батареях. Ми були задоволені тим, що перемогли англійців у Ітедані, дали відсіч французам у Бастіону Керінінг-Бей (Малий Ідан), батареї Жерве та Центрального Бастіону, і залишили їм заслугу в тому, що вони здивували Малахоф; але, навіть якби ми її втримали, ми мали б незабаром відійти на північний бік, і ми готувалися до цього непередбаченого випадку кілька днів". Такою була промова одного з їх штабу до офіцера високого рангу на нашій службі. Існує довга пісня про події війни, дуже популярна в російському таборі, в якій князь Менщиков піддається деяким глузуванням, а союзники - суворому сарказму.
Описують, як Меншиков дивиться з вікна будинку в Бахчисараї і розпитує новини із Севастополя, а кур'єр за кур'єром прибуває і каже: «О! Севастополь у безпеці». «А що роблять союзники?» — «О! Вони руйнують будинки в Балаклаві та їдять виноград». Ті самі новини протягом дня чи двох. Нарешті кур'єр повідомляє йому, що союзники ріжуть гілки в долині і що вони копають великі рови за три чверті милі від міста, але бояться підійти до нього, і що кораблі почали їх обстрілювати. «Заявляю, що вони збираються взяти його в облогу, — каже він, — і якщо так, то я повинен його захищати». Тож він посилає за своїми інженерами, і вони спочатку думають, що союзники, мабуть, шукають золото, введені в оману давніми переказами про копальні, але нарешті вони проводять розвідку і, виявивши, що союзники справді роблять віддалені підступи, кажуть: «Таж у нас буде час, щоб також звести укріплення»; і ось вони складають свої плани, і Тотлебен каже: «Дайте мені п'ять днів, і я встановлю три гармати на їхні дві»; і Меншиков танцює і співає: «Ха, ха!