Те, що ми бачили там, у палаці імператриці в Оріанді, в Ялті, Алушті, Сімферополі та Бакшисераї, я повинен залишити для іншого листа, бо це, боюся, перевищило всі допустимі межі. З тих пір я знову відвідав Альму, яка демонструє більше слідів битви, ніж долина Лікермана, рівнина Балаклави чи береги Чернаї. П'ятниця. З усіх болісних і жалюгідних видовищ, які постали переді мною в ході війни, що минула, не було жодного такого вражаючого, як вихід татар і їхня втеча з Криму. Незалежно від того, чи вони одухотворені, як вони кажуть, страхом перед своїми російськими наглядачами, чи бажанням покращити свій стан, мотив має бути потужним і може вигнати цілу расу з їхніх домівок.
Вони назавжди залишають ці мирні та прекрасні долини та злітаються в Балаклаву з усім своїм добром, в надії знайти спосіб втечі. У четвер все населення в долинах за межами російської лінії розпочало свою скорботну ходу. Вони мовчки покинули свої домівки. Старі чоловіки, жінки та діти були розміщені на арабах, над купою подушок, які, здається, становлять усі їхні домашні меблі. Багато з них гірко плакали. Кілька з цих бідних паломників були настільки виснажені хворобою чи старістю, що було мало шансів побачити землю, яку вони прагнули здобути. Кожна араба була запряжена двома невеликими бичками чи волами на чолі з головою родини; старші діти тримали його поруч або слідували пішки.
Жінки, щільно закутовані, незважаючи на скорботу, з подивом дивилися навколо на дива, які дарувала Балаклава. були на деякий час обмануті з 4.'>6 ЗНОВУ МИРУ IX КРИМ. думки про їхнє проживання в Біоук, Міскоміджі, Варнутка, Жайдар, Упу, Озембаш або Чуліу; але коли море розкрилося на них, і вони опинилися серед чужинців, відчуття свого становища повернулося до них із подвоєною силою, і вони, здавалося, були втрачені у відчаї. Процесія, яку я бачив, була приблизно в милю завдовжки, і складалася з арабасів одним рядком, якомога ближче одна до одної. Голова потяга була підтягнута до краю води в гавані, а кінець простягався далеко за межі міста.