Blu42 Media

Мир у Криму та мандрівка вглиб півострова (Peace Once More in the Crimea)

сторінка 447/480

Леза їхніх мечів були гострі, як бритви, — вістря їхніх списів були такими ж гострими. Їхнє волосся було підстрижене, у них була безвуса щока, безбороде підборіддя та вусаті губи «правила». Їхні коні були ледь чотирнадцяти долонь заввишки, і були високими в кістках і низькими в плоті, але їхня швидкість і витривалість незаперечні. Козак сидить високо над своїм конем — він сидить у западині сідла, схожого на стовпи з чорної шкіри, на такій висоті, що його п’яти впираються в боки коня, а коли тварина бігає риссю, голова його вершника закидається вперед через плече, так що права лінія, яка спадає з голови, була б попереду пальців його ніг на кілька дюймів.

Гриви у козацьких коней дуже довгі, а хвости часто підмітають землю. Невдовзі ми з’ясували, що вони дуже швидко ходять і перебираються над землею швидко й легко. Оскільки майор не повернувся, після тривалої зупинки ми дійшли висновку, що він уже в дорозі перед нами, і вирішили перегнати візок через пагорб. Козаки допомогли нам у цьому (це було непросто), як тільки їхній товариш повернувся з повідомленням, як ми зрозуміли, що перекладається англійською, що «все гаразд». Візок знову розвантажили, і його вміст потягли лисом через крутий пагорб; потім воза підняли по губчастій землі, знову навантажили, і візників провели козаки до дороги, а нам показали коротшу дорогу, і ми спустилися в супроводі наших привітних, але сильно пахучих друзів, тінистими яругами до татарського села Слмейс.

Сімейс, як і всі татарські села, побудований на березі струмка, який приємно вирує через послідовність невеликих каскадів, коли він стрибає з гір до моря. Яр, в якому розташоване село, затінений сонцем величезними горіховими та каштановими деревами, а також скромними гілками груш, яблунь і персиків. Будинки побудовані на схилі шарами, з широкими плоскими дахами, які зроблені водонепроникними товстим покриттям з піску та бітуму, і, дивлячись на нього чи на будь-яке з татарських сіл, не видно жодної хати; все, що можна побачити, це послідовність маленьких коричневих квадратних плям з одним отвором у кожній, що спускаються по схилу регулярними терасами, спини утворені самим схилом пагорба.