Дозвольте мені додати такий факт: — Сімс був одним із людей, які допомогли вивести генерала Торксна з поля Інкерман. Артилерія відступала через брак боєприпасів. Частина 68-го, охоплена сильним вогнем, на який вони не могли відповісти, повільно й суворо відступала, а росіяни з гучним криком наступали на носіїв. Генерал Туінс наказав людям залишити його. Тлій відмовився і продовжив нести його крізь вогонь. Ле записав ім'я Сімса і пообіцяв щось для нього зробити, але, швидше за все, бравий генерал забув про це. Друзі померлих офіцерів, чиї кістки покояться в Криму, прочитали зауваження, зроблені лордом Палмерстоу у відповідь серу Дж.
Фергюссона, з глибоким інтересом, і слід визнати, що поводження турків із могилами ворога в Балаклаві та Керчі може викликати у союзників деяке занепокоєння, щоб у своїй нерозбірливій помсті ілюсіани могли знищити кілька меморіалів, які aifection змогла спорудити друзям і родичам, які залишили наш край. розкидані кладовища. Ані під час нашого нападу на кладовище, ані під час нападу французів на карантинну церкву та цвинтар і їх захоплення гробницям не було завдано ніякої шкоди, окрім пострілів і снарядів росіян, і ми намагалися зберегти повагу до останків їхніх мертвих усіма засобами, які були в наших силах. На більшості надгробків на Каткарт-Хілл та на інших дивізійних кладовищах викарбувано кілька слів російською мовою та хрест, щоб, так би мовити, умилостивити ворога та попросити його терпіння.
Могили деяких офіцерів, я вважаю, досі не позначені, а що стосується унтер-офіцерів і просто рядового складу, то місця їх спочинку, розташовані по всьому табору, ледве можна розрізнити через ряди курганів, які sliovi"^, де були поховані мертві коні та потрохи різників. Чи не було б добре обгородити всі ці окремі могильники значними стіни чи навіть дерев’яні огорожі, а потім поставити в кожній монументальну колону чи табличку з іменами, наскільки вони можуть бути встановлені, тих, хто спочиває всередині, перед тим, як армія залишить Крим? Можливо, це зворушило б солдата глибше, ніж золото, або заплатило б за себе побачити, як країна так дбає про своїх полеглих товаришів.
Є, звичайно, могили тут і там, траншеї, спішно викопані під час перемир’я, у яких так само поспішно поховано полеглих, які волоцюга війни розбила так, що їх ніколи не впізнають, доки якийсь глибоковод не викриє кістки, щоб висвітлити їх у майбутніх віках; але давайте розглянемо, наскільки ми їх знаємо, місця спочинку цих британських мертвих, які лежать так далеко від вояків і дому. Тепер, коли наша армія має час передихнути, великі дивізійні могили людей були обгороджені неглибокою траншеєю на кілька дюймів завглибшки, а іноді й низькою стіною з насипних матеріалів.