Під загостреною аркою, що утворилася таким чином, є чорна прірва, а навколо купи зміщеного каменю та запорошені руїни. Усе знімається й розривається, не розкидаючись; і це те, до чого наші інженери постійно прагнули. Вони весь час намагалися, і загалом із великим успіхом, таким чином пропорціонувати заряди своїх шахт, щоб, хоча все було перевернуто, викорінено, і VOL. II. D D кинуте в самий куточок (буквально topsyturvy), якомога менше повинно бути викинуто з кратера. І, відповідно, більшість їхніх вибухів не мали такого вигляду, якого можна було б очікувати від викиду двох, трьох або більше мільярдів фунтів пороху. Там Vv^ як не розбіжний поток каміння, а щось на зразок гуркоту конвульсій землі; кілька блоків і фрагментів було відкинуто на помірну висоту, але на глядача виникло враження, ніби якась гігантська субтеїтанська рука просто штовхає маси на невелику відстань із своїх місць, перевертає їх догори дном і перекочує одна над одною в хмарі диму й пилу.
Ймовірно, було дві причини для ретельності, з якою інженери вимірювали свої заряди. Можливо, залишивши доки обтяженими та заповненими власними руїнами, вони заповідають важче завдання для будь-якого майбутнього перебудовника, ніж якби вони розкидали кам’яні облицювання далеко й уздовж, а прірви залишили відносно чистими. Друга причина може полягати в тому, що сильнішими вибухами вони, ймовірно, зруйнували б будівлі, повалили стіну верфі (яка вже хитається та втрачає каміння з вершини, коли пускається міна), і, можливо, спричинили б аварії. Насправді ці операції призвели до надзвичайно незначних втрат життя або травм кінцівок. Часом росіяни багато стріляли, але їхні постріли не свідчать про це, і, хоча їхня стрілянина інколи була досить точною, снаряд за снарядом падав у доки, в інших вони дуже погано вправлялися, снаряди, призначені для внутрішніх доків, падали поблизу ножиць або в інших напрямках далеко від мітки.