Звичайно, були відмінності та ступені, і деякі полки, які сильно постраждали у війні, і, отже, у них залишилося дуже мало старих солдатів, не можуть очікувати, що вони виглядатимуть так добре чи будуть такими ж гарними, як інші, які або вийшли, коли кампанія майже закінчилася, або мали мало боїв і не мали труднощів з моменту їх прибуття. Гвардійці виглядали, як завжди, військовими й величними у своїх високих ведмежих шкурах; горяни були чудово мальовничими і нагадували своєю статуйною нерухомістю в рядах, своїм суворим ветеранським виглядом і високим зростом картини Верне з В'єй Гард на параді. Вони викликали захоплення у присутніх іноземців, і, мабуть, так і було, бо, безперечно, кращі війська ніколи не лагодили багнети.
Стрілецькі батальйони також отримали високу оцінку іноземних офіцерів, їхня манера носити зброю на причепі, а не на плечах, надаючи витонченої легкості та гнучкості їх маршу. Багато було пошарпаних і розстріляних банерів, які вчора несли. Кольори 23-го фузилерського полку були схожі на решето, пронизане незліченними кулями, яке розповідало красномовну та криваву історію про Альму та Інкермана. Полки 77-го та 97-го були дуже порізані, як і полки багатьох інших хоробрих полків, декотрим з них було весело тримати свої прапори згорнутими, їхній порваний стан не дозволяв їх демонструвати на вітрі. Усі війська, пройшовши повз відкритою колоною, вишикувалися на деякій відстані на північ від Телеграфхілл, на нижньому місці, ближче до табору, і туди йшов генерал Кодрінгтон, за ним, звісно, усі присутні.
Люди змерзли, сидячи нерухомо на своїх конях, і раділи галопу; Земля була хороша, повітря свіже, нагода спокуслива, і геть пішли високі відважні англійські екіпажі, флот арабів і міцні турецькі й татарські поні у розумному темпі. Поле було великим, і дві чи три невеликі рови наприкінці дистанції пожвавлювали погоню, аж поки нарешті генерала не збили на землю, поруч із ним сидів французький маршал у своїй кареті, і хтось зупинився, щоб спостерігати друге дефіле, яке було в тісній колоні. Після цього підрозділи рушили відразу до своїх різних таборів, і з усіх боків видно було густо всипану вершниками, які мчали галопом додому, здебільшого, я підозрюю, прагнучи взяти собі щось подібне до зігрівання, бо холод справді був різким, і жоден спекулятивний їдальник не думав відправляти емісарів із добре вистеленими кошиками до місця огляду.