Тут на значній відстані дорога виходить терасою на схил пагорба, утворений твердою вугільною вапняковою породою, і утворюється прозора металева дорога завширшки від двадцяти до двадцяти п’яти футів. На наступній ділянці, до хатини місіс Сіколь, стару французьку дорогу розширено, глибокі водостоки вирубано, центр піднятий і накладено глибокий шар вапнякового металу. На наступній ділянці, аж до седла, ґрунт знову дуже стрімко спускається, і дорога має тераси на милю, частково в камені, пісковику та глині, а потім сформована та металева, як і раніше. Від Балаклави до седла головна складність, з якою доводиться стикатися при підтримці дороги, це численні водойми, які спускаються зі схилів пагорба.
Щоб захистити дорогу від цього, на верхній стороні вирізано зубці зигзагами відповідно до лінії ґрунту, щоб перехоплювати воду та передавати її у великі водопропускні труби, споруджені посередині дороги при кожному спаді хвилястості пагорба. Таким чином, вода не може потрапити на дорогу, за винятком тієї, яка фактично потрапляє на її поверхню, і ця невелика кількість, із округлої форми, швидко виноситься в бічні отвори. Усіляко розвантажити дорогу від руйнівної дії води, як підземним, так і поверхневим дренажем, є основним принципом будівництва дороги; без уваги до цього будь-яка кількість праці виявиться марною. Від Балалдави до седла, близько трьох з половиною миль, роботи на всьому протязі мають дуже важкий характер, а положення для дренажу мають значні масштаби; окрім приблизно десяти миль відкритих котлованів, побудовано від 150 до 200 водопропускних труб; через велику нестачу матеріалів вони створені різними способами — багато з бочок для води Arraj^ Works Corps, деякі зі свинячих діжок Комісаріату, інші з фашин інженерів Eoyal і деревини gi-een platfonn.
Але робота, яка вимагала найбільшої кількості праці, — це металообробка, оскільки за ці півтори милі було видобуто, зібрано та покладено на дорогу майже 40 000 тонн твердого вапнякового каменю. Над седлом головний стовбур йде через плато Севастополя, слідуючи майже в напрямку залізниці, перетинаючи дорогу Воронзофі до табору Легкої дивізії, крайній праворуч. Тут труднощі пов'язані з різними 3GS КАМПАМИ. характер, а поверхня і географічні утворення змінюються від глибоких глинистих долин і рівнин і вугільних вапнякових скелястих пагорбів до відносно однорідної поверхні дуже пластичної стійкої глини; під час огляду містер Дойн виявив, що глибина не перевищує в середньому вісімнадцять дюймів, і що всередині є легка щебенева оолітова вапнякова скеля, подібна до тієї, що знайдена в околицях Страуда, у Глостерширі.