Blu42 Media

Будні зимового табору (Camp Employments)

сторінка 392/480

Обіцяно, що щось подібне буде зроблено; і ми чуємо чутки про орден «За заслуги Вікторії» чи якусь іншу назву; але ці затримки породжують невдоволення. Він сподівався, що якщо орден «За заслуги» буде засновано, він носитиме ім’я королеви, під час правління якої він був заснований, і із значенням королівського статусу якої він буде так повно гармоніювати. Є велике бажання підготувати бронзові хрести з написами щодо кількості бомбардувань, щоб кожна людина мала відмітну відмітку про кількість виконаних ним окопних обов’язків. Коли Кенілі, одного з рядових 41-го, який увійшов до Eedan з генерал-майором Віндхемом, запитали, чи матиме він 5Z. або нагороду, він відповів, що скоріше б одержати останню; і це почуття поділяють усі хороші солдати: у той час як місцева влада, здається, вважає, що гроші для них більше, ніж будь-що інше.

14 грудня. Тривають морози, сьогодні вранці стовпчик термометра позначає 20°; але є чисте небо і яскраве сонце вгорі. Грязь тепер — це суворе озеро з борознами, із залізними хвилями, що здіймаються старими коліями та кінськими копитами, а дороги переповнені й заблоковані величезною кількістю чотирикутників, возів, коней і в’ючних тварин, які так раптово накинулися на них. Генерал Віной, який отримав звання генерала дивізії за надзвичайно важливі заслуги, які він надав під час захоплення «Малахова», також завтра їде до Франції. Між цим бравим офіцером, так добре відомим в англійській армії як генерал першої бригади дивізії Боскета, яка тривалий час стояла табором на висотах біля Балаклави, і тими англійськими генералами, які з ним познайомилися, існує помітна добра воля і повага; а сер Колін Кемпбелл, наприклад, не забуде того, з якою швидкістю він направив своїх людей на підтримку розвідки 20 лютого після того, як у французькій штаб-квартирі відмовилися від цього наміру через снігову бурю.

Ми також завдячуємо йому дорогою між Кадікой і нижнім хребтом Кола, повз кавалерійський табір, званою дорогою Віной, яка була нам такою послугою минулої зими. Знанням професії, непохитністю, холоднокровністю та сміливістю мало офіцерів перевершить генерала Віноа. Він ще живий, йому ледве виповнилося п’ятдесят років, і якщо війна триватиме, він, ймовірно, зіграє в ній видатну роль.