Цілком добре сказати, що коли ці офіцери стануть капітанами, вони, безсумнівно, отримають рангові звання, але це слабка втіха для тих, кому доведеться роками чекати свого підвищення. Щоб отримати цінність, винагорода має бути швидкою, певною та дискримінаційною. Наші, як правило, повільні, але в жодному разі не впевнені, і є загальними у розповсюдженні. За загальним визнанням, в Інкевманні було не більше 8000 з гаком сотні британських солдатів, з яких 2000 були виведені з бою. Скільки з тих, хто вижив того дня, загинуло взимку 1851 р. і в наступних битвах під окопами, я не можу сказати; але якщо взяти до уваги стан, до якого гвардія, а також кілька інших полків, таких як 63-й, були скорочені, це не так вже й багато, щоб визначити кількість, яка має право на застібку за будь-яким дискримінаційним правилом, — наприклад, що полки мали бути під вогнем або задіяні в підтримці чи резерві — у GOOO чоловіків, і все ж я розумію, що не менше 16 000 застібок зі словом «Інкерман» на кожен, були розподілені до війська.
Вдома, здається, значне незнання місцевості наших боїв і полків, які в них беруть участь, оскільки ми часто читаємо про помилки, яких не можна було б зробити, якби факти були відомі, наприклад, солдата 79-го полку було поранено під Інкерманом або сержанта 30-го полку, який був присутній при Алмі та Булайдайхі. Скарги на невибіркову рясність, з якою були надані застібки, дуже загальні і аж ніяк не несправедливі. Щодо кримської медалі. Це означає лише те, що «носій був у Криму», можливо, лише кілька днів, протягом яких він не покидав Балаклави. Існують випадки, коли офіцери тощо приїжджали з Константинополя спеціально для того, щоб висунути претензії — v.-hlch було дозволено — за медаль.
Це є у кожного; і я бачив застібки «Альма», «Інкерман», «Балаклава» і «Севастополь» на грудях, які, як я знав, були такими ж безпечними від пострілів і снарядів у ті дні, і під час облоги, ніби вони демонстрували білі жилети (чи є такі речі зараз у світі?) перед корифеями опери — завжди, за винятком Альми, де, правда, була невелика небезпека і хвилювання для всіх. Насправді існує дуже загальне відчуття, що за службу в окопах слід нагороджувати певними нагородами. Нехай буде встановлена якась межа, і нехай кожна людина, як кажуть, яка служила протягом цього часу, матиме якусь окрему прикрасу, нехай це буде лише шматочок олова або цвях на десять пенні.