Залізниця перебуває у чудовому стані, і локомотиви до Кадикія безперервно курсують туди-сюди з тими вагонами, що залишилися. Французькі дороги не є добрими, і вони були змушені відправити туди великі робочі команди. Настала зима, але холод і мороз уже втратили свій жах для армії. Існує стара приказка, що «зелене Різдво наповнює цвинтар», і вона могла б справдитися, оскільки холера з’явилася в шотландських полках — які найбільше страждають від подібних епідемій — і кілька випадків трапилося в інших полках, перш ніж стовпчик термометра опустився нижче точки замерзання. У вівторок до полудня термометр показував 55°; у середу було 50°; у четвер температура впала до 28°; у п'ятницю було 22°; цього ранку він показав 20° за Фаренгейтом.
З помірними фізичними вправами, твердим ґрунтом, міцною опорою, хорошим годуванням, теплим одягом і професією немає особливої причини для побоювань за війська взимку. Слід, однак, сказати, що скарги на нові хатини численні й обґрунтовані, і під час недавньої вологої погоди серйозно пропонувалося вивести чоловіків із хатин і розмістити їх у двомісних наметах. Я вважаю, що вони ніколи не мали на меті захистити воду без повсті або водонепроникного покриття, і до теперішнього моменту нічого не було забезпечено, і навіть смолу та смолу в одній із посудин у Джіалаклаві не можна вивантажити. Все одно це буде радісне Різдво, оскільки це можливо далеко від друзів і вдома.
Самотні підлеглі їдуть до Міскомії і похмуро дивляться на прекрасну омелу, яка росте на всіх диких грушах і яблунях у цих чудових долинах. Їхнє задоволення повертається, коли вони згадують про жирного гусака, який, прив’язаний колодою, чекає своєї загибелі біля кухонного намету чи пекарні, або про ніжну свиню, яку вирощували з дитинства. 387 єдиним об’єктом долуг шани до майбутнього свята, і є «просто придатним до вбивства». Між обідами в окопах, на похмурих форпостах, на віддалених охоронцях і пікетах минулого року й розкішшю, яка чекає на грандіозний англійський фестиваль, простежуються неймовірні контрасти. Чоловіки пам’ятають «того міцного старого індика, який коштував 40, і який перевернув край різьбяра, як скло», і сміються над долею, яка, здавалося, якимось чином прислухалася до більшості зусиль бути веселими минулого Різдва, а потім повертаються й оглядають свої хатини, які загалом, треба визнати, дуже схожі на роздрібні бакалійні заклади, глухі крамниці чи журнали їдалень.