Колір стовпа був темно-сірий, з червоним відтінком, але весь він був вкритий білими клубами диму, які відзначали розриви снарядів. Майже хвилину він зберігав форму фіялетового дерева, а потім боки почали роздуватися, а нависаючий купол розширювався й звивався в неймовірних клубах диму, що летіли праворуч і ліворуч і випускали, ніби з розчину в своїх обіймах, осад снарядів, трупів і залізних снарядів. Я вдарив шпорами свого коня й помчав якомога сильніше до місця, щойно мої вуха відновили удар. Шум був жахливий: і коли снаряди почали вибухати, шум був схожий на перший удар однієї з великих канонад чи бомбардувань під час облоги.
Поки я їхав, я бачив тисячі людей, що мчали геть від цього місця, і тисячі поспішали до нього. Дим став чорний; вогонь охопив хатини й намети. Генерал Віндхем наздогнав мене, їдучи зі штаб-квартири так сильно, як міг. Він не знав причини та місця вибуху, і був під враженням, що це був один із французьких редутів. Сер Ейчард Ейрі слідував за ним, а через кілька хвилин генерал Кодрінгтон кинувся до вогню. Підійшовши на півмилі до місця, я побачив, що землю розірвало в усіх напрямках, уламки снарядів ще диміли, а снаряди розривалися навколо в дуже неприємній близькості. Невдовзі після вибуху капітан Піґґотт підійшов до карет швидкої допомоги галопом і прогнав коней крізь полум’я та серед снаряда, що вибухнув, щоб надати допомогу постраждалим; і в цьому важкому обов’язку йому мужньо й відважно допомагали хірурги Александр, Муатт та інші.
Коли ми всі спостерігали за розбурханою пожежею, поширилася тривога, що млин, який використовувався як пороховий склад, загорівся, і почалася регулярна паніка — коні й люди, як буря, пронеслися через табір Другої дивізії. Я не уникнув зарази, але, на прохання мого слуги, сів на коня й поїхав, як і решта. Невдовзі я підійшов до полковника Персі Герберта, який активно намагався зібрати під зброю людей своєї дивізії, але не міг знайти ні барабанщиків, ні хорунжих, ні офіцерів, ні сержантів. Паніка скоро минула. Млин не загорівся, хоча дах, двері та вікна вилетіло. Офіцери, як найвідданіший спосіб, роздяглися та поклали 300 мокрих ковдр поверх порошку всередині саме тоді, коли полум’я вирувало позаду млина та збоку від нього в межах 200 ярдів.