«Дивно, що росіяни не влаштували батарею на тій скелі», — коли з розколини на її схилі, паралельно до води, вирвалася хмарка білого диму, за якою пролунав свист ядра, що завершився сплеском води біля самого борту «Ґріндера». «Передайте "Ґріндеру", що він може відповісти їм пострілом», — вигукнув адмірал Стюарт, і маленький «Ґріндер», з більшою відвагою, ніж розсудливістю, одразу ж переклав стерно і рушив до берега, проходячи повз «Стромболі», по якому ворог тієї ж миті відкрив вогонь з іншої гармати, але цей постріл також не долетів. Коли барабан пробив бойову тривогу, матроси вибігли на палубу у великому захваті; койки були прибрані, і за кілька миттєвостей гармати були готові до бою; але «Ґріндер», маючи намір виконати свій обов'язок, став нам на заваді, кидаючи пил і дим нам в обличчя, так що врешті-решт вийшов фатальний наказ, і для «Ґріндера» було піднято сигнал відкликання.
І ось гармати на вершині скель, які означають лише легкі польові частини, відкрилися; жоден із пострілів росіян не впав ближче, ніж на двадцять ярдів до нас, тож усі на борту були у веселому настрої, коли «Стромголі» повільно нахилявся до берега. Робоча зброя, з якої росіяни стріляли зі своїх важких гармат, була траншеєю в скелі, майже на півдорозі вгору, і виглядала дуже незначною, але коли ви примружилися вздовж гармати й побачили лише чотири маленькі чорні оченята, які дивилися на вас над лінією землі, яка не здавалася вам трьох дюймів заввишки, ви почали розуміти, наскільки важко вражати такі об’єкти на відстані милі. "Спробуйте 2500 ярдів!" Рушниця була навчена.
На слова "Ну! Пожежа!" звідти виривалися полум’я й дим, а залізна куля, куї-ве якої можна було простежити в повітрі, летіла з особливим шипінням, що трясло нерви, прямо над земляним укріпленням, збиваючи стовп чорної землі з гребня пагорба й кидаючись далеко до реаї*. Ворог відповів. Ми почули постріл прямо на нас, і, коли він пролетів над головою капітана Спратта, який стояв на передовій частині, дивлячись на мілини, і занурився у воду на 500 або 600 ярдів позаду нас, стало очевидно, що москаль грав у глибоку гру, стріляючи, щоб заманити нас під свою батарею. Тепер він намагався йти на максимальну відстань і мав важчу зброю, ніж ми думали.