10 жовтня. Туман продовжується, і він вартий усіх зусиль атмосфери Лондона в листопаді. Він не такий насичений за кольором, такий жовтий чи такий затхлий, але він однаково густий і липкий. Він білого кольору, і іноді сонце вибиває на ньому місячну імітацію своєї кулі, і в сприятливі моменти можна побачити слабку ознаку його існування нагорі. Час від часу ви вловлюєте темний контур судна, що проступає крізь туман; ви напружуєте очі, щоб розгледіти свого сусіда, але ви можете з таким же успіхом спробувати вибрати деталі жирових котлів Тернера чи його кораблів-фантомів, і поки ви дивитеся, бачення зникає. Вода тече з важким масляним шумом, і єдиний шум, який можна почути, це плескіт ледачих хвиль об гребні колеса, стукіт керма та скрип дивної деревини, коли він треться об своїх побратимів.
Але слухайте! Є пістолет! Глухий звук, супроводжуваний відлунням, схожим на бурмотіння далекого грому, викликане відлунням доповіді об борти кораблів, означає, що адмірал хоче вказати свою позицію якомусь відсталому, який ще не приєднався до флоту. Урочисто, крізь тишу, що входить між цими сигналами, доноситься повний гучний гул церковних дзвонів з Одеси. Можливо, тато Миколай або тато Даниїл навіть зараз переконують нервову та модну конгрегацію, що туман, який приховує їхнього ворога від очей, є результатом його власного заступництва перед святим чи мучеником, і ці дзвони, які так солодко дзвонять, можливо, використовують свої металеві язики, щоб закликати лихо на наші голови та закликати благословення Неба на воїнів царя.
З наближенням дня туман темніє, глибшає, згущується. Перекочування драми — удар гребних коліс, коли самотній пароплав змінює свій причал із піснями — удари дзвонів кораблів і звуки гармат у довгих інтервалах є єдиним доказом того, що великий флот лежить навколо нас. Будь-який зв'язок між кораблями припиняється, тому що ніхто не може сказати, хто його наступний сусід; Насправді, філософ визнав би це чарівним місцем для вивчення та роздумів. Але ті, хто звик до активнішого існування, відчувають, що час дуже важкий, і хвилювання від того, як вони «стукають по гімах», коли чують, як вони та хлопці вимовляють свій артилерійський катехізис «№ 1», — «Виймає томпіонів, виносить порт, черв’яки їх, губки, таранить їх, вибігає та тренує», — ловити барометр, спостерігаючи за нагодованими птахами та оглядаючи різноманітних собак, свиней і птахів, які є домашніми тваринами екіпажу, а також більш суттєві користувачі з Scers, palls через деякий час, і один — навіть з Одеси, і щока в щелепу з ворогом — справедливо позіхає генерал Енуї.