Незважаючи на те, що форти Олександра та Ніколаса майже неушкоджені — частину завіси першого було рознесено вибухом, але решта залишилася цілою, а форт Ніколас лише незначно поранений — росіяни вирішили не щадити їх, і ефект їхнього впливу на них доводить, що камінь, з якого вони складаються, не витримає тривалого й безперервного вогню з близької відстані. Іншими словами, якби бойовий корабель зміг підійти до борту, не опустившись на дно, він незабаром розірвав би форт Олександр або будь-який форт, наприклад форт Костянтин, побудований із подібного матеріалу. Ворог підозрює, що французи створюють дуже важку батарею позаду Форт-Александра, і вони часто обстрілюють цей напрямок; і знаючи позицію своєї мінометної батареї позаду форту Ніколас, вони ведуть досить постійний вертикальний вогонь по охороні позаду цієї роботи.
Коли їхній постріл потрапляє в каміння під кутом форту, вони зазвичай розколюють і ламають зовнішню кладку. Камені виготовлені з білого нарізного каменю, розрізані на довгі паралелограми, і якщо постріл потрапляє в середину брили, він зазвичай розколює її наскрізь, так що кілька важких снарядів у будь-якій точці швидко зруйнують усю згуртованість і зруйнують стіну в пролом. Тим не менш, форти побудовані чудово і дуже міцні, незважаючи на неякісність будівельного матеріалу. Усі вони розташовані на містких склепіннях з міцної кладки, а каземати, куртини та парапети надзвичайної товщини та надзвичайно високої якості обробки. Коли уламки місця розчищено, стає видно, що руїни та травми від нашого бомбардування не були такими великими й повними, як ми собі уявляли.
Катерининський бульвар дає нам змогу судити про те, яким він був колись, і собор, дві чи три церкви та театр можна було б легко повернути до належного використання; справді, я чув, що французи не раз відправляли велику месу в колишній будівлі. Човен із «Сен-Жан-д’Акр» під командуванням лейтенанта Льюїса Рейнольдса деякий час тому було відправлено з Каміша до гавані, і тепер, коли з’являється прапор перемир’я, він використовується для зв’язку з росіянами. Це було зроблено на прохання принца (Йорчакова). Принц, із задоволенням вважаючи, що південна сторона Сехастополя належить союзникам, послав припустити, що було б заощаджено багато часу та незручностей, якщо б човен залишився в гавані верфі біля форту Пола, щоб бути готовим до виходу з або для зв’язку у випадку перемир’я, деякі з яких стосуються майна полонених, обміну нещодавно відбулися листи тощо.