Ось список членів комісії: — Фінч. Мазур, генерал д'Артилерії. Feldstraffe, Capitaine du Genie. Лоран, лейтенант де Вейсо. Сікоза, капітан артилерії. Goutier, Adjoint a I'lntendance. Де Калак, капітан артилерії. Cadurst, Chef de Bataillon du Genie. Жену де ля Кош, капітан де Фрегат. Ла Кабріньєр, су-інтендант. англійська. Капітан Драммонд, Р.Н. Бригадний генерал Дюпюї Е.А. Майор Стонтон, Р.Е. Командир Ф. Мартін, Р.Н. Помічник генерального комісара Crookshanlc Капітан Шоу, Р.А. А. Гул. Лейтенант БуУер Р.Н. Капітан Монтегю, Р.Е. Помічник генерального комісара Ланді. Капітан Діксон, Р.А. А. В. Джонсон, секретар Комісії. Загальновідомо, що англійці люблять бурчати. Чи правда, що Англія дає їм підстави потурати своїм горезвісним тенденціям? Зараз, наприклад, лікарі (як і майже всі офіцери) вкрай обурені нібито нехтуванням і байдужістю влади до їхніх вимог.
Чи він розуміє, що англійські військові хірурги не мають права на жодну почесну винагороду? Лорд Панмур цього не говорить, але він дозволяє тіні лорда Реглана стояти проти нього та розлючених лікарів. Справа виглядає так: — • Після публікації останніх списків бреветів, підвищень і нагород Бата тощо доктор Холл, спонуканий до цього різними вагомими міркуваннями, звернувся з енергійним і розумним листом до доктора Ендрю Сміта, в якому активно заохочував або принаймні чітко вказував на усунення хірургів армії від нагород, які не вручалися. нікчемну руку на своїх товаришів штабу та полків. Доктор Сміт надіслав того листа лорду Панмуре, і його світлість, який недаремно вивчав полемічну теологію і, крім того, вміє знаходити вагому офіційну відмовку, відповів на нього й відповів на випадок зізнанням і уникненням.
Його світлість не був би більш готовий, ні до чого більше не прагнув, ніж рекомендувати заслужених офіцерів-медиків для підвищення, але справа в тому, що він абсолютно не знав заслуг цих джентльменів, тому що, переглянувши депеші лорда Реглана, він виявив, що фельдмаршал ніколи не говорив доброго слова про когось із цього роду чи роду бойовиків. Вони навіть не могли похвалитися офіційним прокляттям ледь помітних оплесків зі штаб-квартири, а також не було чимало солідного пудингу, щоб компенсувати брак порожніх похвал, від якого вони страждали. Незважаючи на те, що ці офіцери не бажають, щоб їх поміщали в систему нагляду, подібну до системи нагляду у Франції, вони вважають, що такий курс принаймні звільнив би їх від великої відповідальності та подальших звинувачень і забезпечив би їм особливу згадку та офіційне визнання заслуг або надзвичайних зусиль.