Незалежно від того, дивиться мандрівник з його скромного парапету на вигляд імперського міста, яке охороняють утричі могутніші батареї, ніж зараз, чи сидить на розбитій стіні, щоб дивитися на руїни Севастополя, він повинен, якщо в його жилах тече британська кров, з хвилюванням відновити ту маленьку точку, яка вміщує все смертне деяких із найблагородніших. солдатів, які коли-небудь виходили з нашої раси воїнів. Він побачить місце тих нудних окопів, де силач день за днем слабшав, а сангвінік ставав безнадійним, і де британський солдат боровся через важку зиму з нестатками, холодом, морозом, снігом і дощем, страшнішими й смертоноснішими, ніж вогонь ворога. З Eedan, MalakhofF, Quarries, Mamelon, Attack Gordon's Attack, Chapman's Attack під його очима, він оживить з точки зору місць, де вони стояли, спогади про цю велику боротьбу, і в його свідомості відновляться події її історії.
Скільки ще наших бравих офіцерів може вмістити це кладовище, сказати неможливо; це вже занадто fuU. Це паралелограм приблизно сорока ярдів завдовжки на тридцять завширшки, утворений основою зруйнованої стіни, яка в минулі дні позначала лінії татарського форту або була першим російським редутом, що спостерігав за зародженням Севастополя. Хоча багато скромних курганів вказують оку прихильності на місце, де якийсь улюблений товариш спочиває до останнього свята, турбота та любов друзів тут і вдома залишили пам’ятники в твердому камені більшості з тих, чиї останки спочивають на цьому місці. Фу-ст могила на фі-онт і на захід від цвинтаря складається з простого насипу землі.
Я не знаю, чиї останки лежать внизу. Другий позначений простою плитою з таким написом: — «Священно пам’яті лейтенанта Г. Трьона, стрілецької бригади, загиблого в бою 20 листопада 1854 року». Він був добрим солдатом, сміливим, холодним і рішучим, і під час жахливої кризи Люкермана він використовував гвинтівку з більшою смертоносною впевненістю та успіхом, ніж будь-хто з інших людей. У боротьбі за «Печі» або «Кар'єри» 20 листопада, в якій невеликий корпус стрілецької бригади витіснив сили ворога, набагато більші за їхні власні, він виявив таку відвагу, що генерал Канроберт допоміг йому рідкісної честі особливої згадки в наступному «Загальному наказі дня» для французької армії.