Нині не двадцята частина солдатів має хатини. Це буде важка робота, щоб надолужити втрачений час, навіть якщо хатини незабаром прибудуть, і наші офіцери роблять надзвичайно мудрий крок, відправляючи до Севастополя за деревиною для будівельних цілей, поки її ще немає. Величезний потяг возів, фургонів тощо спустився сьогодні вранці до міста, щоб вивезти деревину зі зруйнованих і напівзруйнованих будинків. На зиму можна зробити дуже зручний двомісний намет, але однополотняний намет слабко захищає від вітру, що проноситься над цими похмурими степами, коли стовпчик термометра стоїть на 10 градусах. Багато офіцерів живуть у хатинах або мають затонулі напівпідземні резиденції, а табір увесь усіяний брудними дахами, які здалеку схожі на скупчення кротовин.
Воїни здоров’я чудові}-, і ми, слава Богу, чудово врятувалися від хвороб кримського вересня. Щоб запобігти втомі або млявості після великого хвилювання стількох місяців в окопах, генерали дивізії докладають зусиль, щоб тренувати наших ветеранів і відновити давно забуті задоволення від парадів, польових днів та перевірок. У всіх куточках відкритих майданчиків навколо таборів відвідувач може побачити чоловіків з кримськими медалями та балаклавськими та інкерманськими застібками, які вправляються в гусячому кроку або виконують рухи розгинання, вивчаючи, власне, букви А-В-В своєї військової освіти, хоча вони вже бачили чимало боїв і солдатів. Але все-таки бувають періоди, коли найзавзятіший з мартинців втомлюється, і тепер солдат, не маючи більше чим зайнятися, використовує час і гроші, щоб насолодитися принадами їдальні.
Бригадні та дивізійні польові дажі заповнюють тиждень парадами та полковими оглядинами. Робота займає кілька годин дозвілля, але офіцерам дуже мало роботи, і їм важко вбити час, їздячи по Севастополю, відвідуючи Балаклаву, шукаючи їжу в Кам'єші або полюючи на перепелів, які час від часу, після північного вітру, зустрічаються зграями по всьому степу і становлять найвдячніші доповнення до їдальні. Попереду немає хвилювання: юсіанці залишаються непорушними на своїй позиції на фермі Лайлакензі. Головні вулиці Севастополя втратили чарівність новизни та володіння. Навіть пагорб Каткарта безлюдний, за винятком «офіцера, який наглядає» протягом дня, або кількох блукаючих незнайомців і відвідувачів. У наступні часи цей Catlicart's-liill стане обраною кінцевою точкою саксонського паломництва.