Жменька людей, які атакували та захопили головну частину, тривалий час утримували її проти значно переважаючих сил, поки їхні боєприпаси майже не закінчилися, і вони не отримали підтримки з флангів, яка єдина могла б допомогти їм у досягненні будь-якої мети, і коли їх з цих флангів накинули значно переважаючі сили, вони відступили на крайній бік парапету, де й залишилися, і, підкріплені кількома новими людьми, продовжували відставати. сильний і безперервний вогонь по росіянах у внутрішній частині твору; вони трималися на цьому швидко опускаючомуся парапеті з пухкої землі, каміння та зламаних габіонів під найжорстокішим вогнем із боку Генкса та зсередини та безперервними дощами вертикального винограду зсередини роботи принаймні протягом півтори години, коли раптовий порив ворога, який підкрався до траверсів, змусив війська відступити та крок за кроком, закидаючи кожного інші з величезними камінням, вони відступили, послизнувшись і перекинувшись у рів, де багато бідолах було заживо поховано, від уступів, що поступилися.
Потім почалася страшна біга на життя чи на смерть, коли чоловіки перекидалися, як кролики, а потім перекидалися в англійську траншею, де чоловіки лежали вчетверо один на одному. Чоловіки, щойно прибули, облаштували парапет і вели важкий і безперервний вогонь по ворогу на парапетах Редану. Решта ви знаєте. Стрільці, як завжди, поводилися благородно, і там, де вони намагалися підповзти до рову, щоб підхопити росіян на флангах, вони лежали на чотири та п’ять глибин, усі разом. Полковник Лайсонс із 23-го полку, як завжди, був весь енергійний, і, хоча був серйозно поранений у стегно та не міг стояти, залишився на землі, підбадьорюючи людей і даючи вказівки останнім.
Полковник Хендкок з 97-го полку отримав поранення в голову на гребені Редана й помер незабаром після прибуття в табір. Капітан Престон і лейтенанти Свіфт і Вілмер з 90-го були вбиті всередині, де наступного ранку знайшли їхні тіла. Капітана Вогана з 90-го полку, поведінка якого була понад похвали, було жорстоко поранено в обидві ноги, і він потрапив у полон, коли ми залишили це місце, оскільки неможливо було переправити його через рів. Сьогодні його знайшли в російському шпиталі і привезли в табір. Полковник А. Віндхем був найбільш енергійним, намагаючись придушити вогонь з флангів після першого відступу, і стояв там, де вогонь був найгарячішим, намагаючись змусити кількох людей атакувати їх; але вогонь був таким сильним, що чоловіків було знищено так швидко, як можна було зібрати жменю.