Багато солдатів, поділяючи думку, про яку я згадував, вважають, що ми повинні були негайно повторити спробу. Для них є слабкою втіхою знати, що генерал Сімпсон мав намір атакувати Редан наступного ранку, оскільки росіяни своїм відступом позбавили нас шансу відновити нашу репутацію, і водночас визнали повноту успіху, досягнутого нашими союзниками, та величезну перевагу спрямованого проти них вогню. Оскільки будь-які подробиці мають бути цікавими, я без вагань наводжу деякі додаткові деталі подій 8 вересня: — «Друга бригада Легкої дивізії пішла на штурм опівдні восьмого числа. 97-й і 90-й полки, по 300 осіб у кожному, перебували під командуванням — перший під командуванням майора Велсфорда (якому відірвало голову, коли він піднімався на амбразуру — з гармати вистрілив російський офіцер, який одразу ж здався в полон сержанту 97-го полку, що увійшов туди миттю пізніше, кинувши свою шаблю зі словами: "Я військовополонений"); другий — під командуванням капітана Гроува, старшого офіцера полку, присутнього в стройових ротах».
Виступ було перенесено одразу, і люди увійшли до фортеці, яка була виконана під найбільш тупим кутом, що вимагало великої маси людей для штурму не лише на виступі, але й одночасно на обох флангах, щоб повернути їх і дати можливість штурмуючій групі відразу просунутися у внутрішній простір споруд, захопивши захисників спереду та з флангу, і навіть ззаду, одночасно. момент. Внаслідок атаки лише на виступі неможливо було сформувати фронт через малий внутрішній простір у цій точці; чоловіки були змушені просуватися крапельками, а також самі; миттєво стріляли по траверсах на фланзі цитра, де вони не могли бачити своїх нападників, зло одразу було уникнено, якби атака на флангах і виступі була одночасною.