У цьому рукопашному бою офіцери, озброєні лише шаблями, мали мало шансів; і ті, хто носив пістолети, не мали багато можливостей використати їх у такому щільному та раптовому змаганні. Вони полягли як герої, а з ними багато бравих воїнів. Тіла англійців і росіян у Редані, стиснуті в обіймах, які смерть не змогла розслабити, а швидше цементувала все ближче, були знайдені наступного дня як докази жахливої ворожнечі боротьби. Але міцна вага наступаючої маси, яку щомиті підштовхували й підживлювали з тилу рота за ротою, батальйон за батальйоном, нарешті взяла гору над ізольованим і роз’єднаним загоном, який відмовився від захисту, який дає одностайність мужності, і втратив переваги дисципліни й покори.
Ніби якась гігантська скеля просунулася в море й відштовхнула хвилюючі води, які її штовхали, так само російські колони тиснули на бризки солдатів, які розпилювали їх край вогнем і сталлю, і марно боролися з їхньою вагою. Загін, що бореться, був відкинутий ворогом, який пішов далі, розчавлюючи друзів і ворогів під своїм міцним волоцюгою. Спливаючи кров’ю, важко дихаючи й виснажені, Оммен лежав купами в канаві під парапетом, ховався за камінням і у воронках від бомб на зовнішньому схилі роботи, або намагався пройти назад до нашої передової паралелі та підірватися, мусячи пройти через рукавицю величезного вогню. Багато з них загинули або були важко поранені під час цієї спроби.
Сцена в канаві була жахливою, хоча деякі з офіцерів запевняли мене, що вони та люди сміялися з атмосферних опадів, з якими багато хоробрих і відважних хлопців, не вагаючись, кинулися стрімголов на масу багнетів, мушкетів і розтягнутих солдатів — усі драбини Avere були повалені або зламані, так що людям було важко перелізти на інший бік, і мертві, помираючи, поранені й непоранені лежали купами разом. Росіяни вийшли з амбразур, закидали їх камінням, грайжами і багнетами, але незабаром були змушені відступити під вогнем наших батарей і стрільців, і під прикриттям цього вогню значна частина наших людей втекла на підступи.
У деяких випадках росіяни наполегливо залишалися зовні, щоб пограбувати тіла тих, хто лежав на схилі парапету, і заплатили за свою необдуманість, витягнувшись поруч із своїми ворогами; але інші прийшли з більш священним дорученням і справді принесли воду нашим пораненим. Якщо цей останній вчинок правдивий, то спростувати історію про те, що росіяни розмістили наших поранених над магазином у тилу «Редана», біля батареї 15-ї арматури, до того, як вони вистрілили — єдиною підставою для цього звіту, наскільки я можу з’ясувати, є те, що багато тіл наших чоловіків, знайдених у «Редані», були жахливо обгоріли та згоріли; але там лежало багато росіян у такому ж стані.