Незважаючи на тривалу відсутність Омара-паші, я думаю, вони були б добре прийняті, оскільки гра полягала б у тому, щоб просто залишатися на позиції, не маневруючи, і в такому випадку навіть Осман-паша, тимчасовий командувач, навряд чи міг би не досягти успіху. Вчора турки святкували свій Корбан-байрам, а ласощам і відвідуванням не було кінця. Урочистість події, схоже, сильно вплинула на їхні релігійні почуття: адже під час проходження через їхній табір у годину правера можна було побачити цілі батальйони, які молилися та вклонялися. Кожен батальйон має простір, очищений для молитви, який забезпечений кількома засобами, яких вимагає їх просте поклоніння. Деякі з них мають лише палицю, посаджену в південно-східному напрямку; але інші пішли набагато далі і зробили огорожі із землі або плетених кафедр, а в одному місці навіть мінарет був споруджений у найпримітивніший спосіб — він складається лише з тонких жердин, обплетених гілками хмизу.
Вступаючи в контакт з європейцями, турки, здається, не втратили тодішньої* ревності до своєї релігії, і хоча нікого не примушують брати участь у молитвах, на службі, особливо ввечері, небагато відсутніх. У своєму останньому листі я згадав, що французька кавалерійська дивізія і два батальйони піхоти, які залишили долину Байдара в день атаки, повернулися того ж вечора і зайняли свої старі позиції. Оскільки англійська кіннота, яка раніше утримувала пост, не повернулася, французам довелося охороняти не тільки дорогу, що веде вниз від Озенбаша, але так само і Войонзовську дорогу до моря. Піхота провела кілька розвідок на висотах аж до плато, що веде до Верхнього Бельбека, але не залишилося через брак води.
Також проводили екскурсії берегом моря, яке майже до Ялти безлюдне. Однак, мабуть, є певне побоювання щодо нападу з цього боку, бо я бачив, як частина драгунів поверталася сьогодні ввечері Воронзовською дорогою. Піхота, швидше за все, відійшла на хребет, що відокремлює Байдарську яллину від Варнутки, як і минулого разу. Дві роти англійського 89-го полку дислокуються в долині Варнутки, виготовляючи габіони, для яких в околицях є велика кількість хмизу. Раніше вони були біля турецького табору, але їх відкликали за день чи два до останньої атаки; наступного дня вони знову пішли до Варнутки. Крім цих англійських військ, є люди з трьох французьких батарей і частина французького 62-го піхотного полку, також зайнятого підготовкою габіонів.