Днями генерал Пклісьє сказав: «Кожні десять днів я втрачаю хорошу бригаду». Це не компенсація, що ворог втрачає трьох за одного. Росіяни кишать, як мухи, і їхні генерали лише спантеличені, щоб використати їх, інакше їх може бути вдвічі більше. Очікування нападу настільки сильні, що всім офіцерам наказано залишатися у своїх таборах. Минулої ночі в кожну дивізію було надіслано наказ, щоб усі війська були готові до негайного виходу. У тилу французи, сардинці й турки були під озброєнням задовго до світанку і повернулися лише тоді, коли уважний огляд серед білого дня переконався, що ворог не наближається.
Росіяни зосередили значні маси в Упу, Озембаші та Чуліу та навколо них, а принц Горчакофль нещодавно особисто відвідав армію, якій судилося діяти проти турків, французів і сардинців у тилу, і був марнотратним на обіцянки та підбадьорення. Розвіддані, отримані англійськими, французькими та турецькими генералами, збігаються в цих пунктах і вважаються цілком вірними. Ніщо, крім відчаю, не може спонукати росіян спробувати таке підприємство, хоча воно може бути здійснено з безліччю людей, воно не матиме кращих шансів на успіх, оскільки наші резерви будуть готові діяти негайно, і сили в окопах відтепер будуть значно збільшені. Досить дивно, що ми ніколи не створювали жодних батарей Воронзотрська дорога, на фланзі батареї № 11 у нашій лівій атаці, оскільки сильна колона росіян, що швидко проходить у цьому напрямку, може поставити під загрозу наші батареї на лівій атаці та піддати їх ризику бути повернутими, якщо не буде захищено сильною силою піхоти.
Донедавна у нас була практика посилати лише 1400 чоловік в траншеї лівої атаки, з яких половина складала резерв, і, оскільки останнім дозволялося повернутися до табору в дажі, часто траплялося, що лише 700 чоловік залишалися охороняти всю нашу велику роботу під час атаки Чепмена. У майбутньому наші запаси будуть збільшені, а резерви підтримуватимуться в повній цілісності, щоб мати можливість надати ефективну підтримку охороні траншей, якщо ворог зробить серйозну демонстрацію проти наших ліній. І тут мені буде дозволено сказати одне слово від імені таких офіцерів і солдатів, які не мали нагоди розділити почесті, надані тим, кому пощастило брати участь у загальних діях під час цієї війни.