Майже всі рани були на ногах і голові. Особливо на березі акведуку видовище було жахливим; росіяни під час підйому на насип акведуку були взяті у фланг сардинськими батареями, і вбиті й поранені котилися вниз по насипу, іноді на висоту більше двадцяти футів. Французи зробили все можливе, щоб забрати поранених. Їх розклали на відкритому просторі біля мосту до приїзду швидкої допомоги. Перебуваючи там, росіяни, які чітко бачили, що французи були зайняті наданням допомоги своїм власним нещасним співвітчизникам, раптово почали відкривати на них гармати, повторюючи варварську практику, яку вони вже часто демонстрували раніше військам. Один джентльмен, який був зі мною в цей момент і говорить російською, запитав одного з бідолах, який намагався плестися з глибокими ранами на обох стегнах, що він думає про поведінку кусіян, які стріляли серед своїх поранених?
Він відповів: «Вони звикли бити нас, коли ми з ними, і немає нічого дивного в тому, що вони намагаються погано поводитися з нами, коли ми на межі вийти з-під їхньої влади». За розповідями полонених і, судячи з ременів на плечах поранених і загиблих, у справжньому наступі брали участь три дивізії: 5-а 2-го корпусу (Тармі (генерала Панютіна), нещодавно прибула з Польщі, під командуванням генерала Врангеля; 12-та дивізія 4-го корпусу Арсені (Остена Сакена), колись під командуванням генерала Ліпранді, тепер під командуванням генерала Мартінолепа, 17-а дивізія 6-го армійського корпусу (Ліпранді) під командуванням генерал-майора Василькоського.
Я бачив солдата з останнього резервного батальйону, і він сказав, що перед початком атаки генерал Горчаков, який особисто командував, прочитав перед ними листа від імператора, в якому він висловлював надію, що вони виявляться такими ж мужніми, як минулого року, коли вони взяли висоту Балаклави, а потім була велика роздача коньяку. Я не бачив жодного солдата, у якого біля нього не лежала б порожня пляшка, та й пляшки пристойні. Ця роздача коньяку була, однак, лише для піхоти, яку вони хотіли розбурхати до божевілля. Артилерія отримувала лише звичайний пайок. Крім трьох дивізій, які атакували, була ще одна, 7-а, яка зайняла Чоргун і височини, але яка не атакувала, за винятком невеликого форпосту сардинців.